Зміст
Краще брати цуценя чи дорослого собаку?
Що ж робити, якщо ви вже взяли песика з притулку?
Взяти собаку з притулку — це чудове рішення, якщо вам потрібен вірний друг та компаньйон. Однак такий спосіб знайти улюбленця має певні нюанси. Тож давайте розберемося, у якому випадку варто обрати собаку з притулку, як правильно підійти до вибору і з якими складнощами ви можете стикнутися, взявши такого песика.
Передусім, ви маєте розуміти, що цей собака, цуценя або дорослий пес, вже має певний досвід і не факт, що він позитивний. Події в його житті, ставлення людей, різні ситуації могли спричинити глибоку психологічну травму. Щоб подолати її і налагодити довірчі стосунки з собакою, вам доведеться чимало попрацювати. Подружитися з хвостиком буде легше, якщо дотримуватися певних правил.
Вибір притулку
Оберіть притулок, де можна взяти цуценя або дорослого собаку. Якщо у вашому населеному пункті кілька таких місць, відвідайте їх, зважаючи на те, в яких умовах утримуються чотирилапі. Чи достатньо просторі в них вольєри, чи є приміщення з опаленням для утримання взимку, яке харчування вони отримують, чи відвідує мешканців притулку ветеринар, чи мають песики щеплення. Відповіді на ці питання дадуть розуміння, чи не травмували у притулку собаку ще більше, чого вам очікувати, чи будуть потрібні значні витрати на реабілітацію песика.
Якщо вам сподобається якийсь собака, спробуйте ближче з ним познайомитися, розпитайте працівників притулку, за яких обставин він туди потрапив, де жив раніше, який має характер, чи є якісь особливості здоров’я або поведінки.
Важливо розуміти, що притулок — стресове місце для собак, тому ті характеристики, які хвостику дають там, не завжди відповідають дійсності. Песик може бути спокійним не тому, що він такий, а тому, що він у стресі й просто закляк, а коли стресова ситуація зникне (ви візьмете його додому), то справжній характер собаки виявиться іншим.
Іноді притулок або тимчасовий опікун знає історію песика, тож варто детально розпитати про минуле. Адже якщо собака пережив насильницькі дії, в нього могли сформуватися страх або агресія до певних дій, категорій людей чи звуків. З цим доведеться працювати з перших хвилин вашого спільного життя, можливо, знадобиться допомога спеціаліста з поведінки собак. Якщо песик жив у селі чи десь у глушині, а ви забираєте його в місто, будьте готові до того, що безліч машин, нових звуків, людський натовп стануть для нього сильним стресом, тож знадобиться спеціальна адаптація до нового оточення.
Якщо ви все дізналися про хвостики і вирішили взяти його додому — розпочинайте оформлення документів та заздалегідь підготуйте оселю до нового мешканця з урахуванням того, що ви знаєте про чотирилапого.
Краще брати цуценя чи дорослого собаку?
Однозначно відповісти на це питання неможливо. Все залежить від того, якого улюбленця ви хочете знайти для себе. Цуценят у притулках зазвичай менше, ніж дорослих хвостиків, тому знайти симпатичного малюка буде складніше. Крім того, чимало людей віддають перевагу саме цуценятам та молодим собакам, бо вважається, що їх простіше виховувати. У них ще немає такого досвіду, як у дорослого собаки (і він часто негативний), і молоді песики з меншою вірогідністю продемонструють непередбачувану поведінку. Але насправді це не зовсім так. Цуценяті вам доведеться присвятити максимум часу, щоб виховувати, пояснювати, наглядати. Часто малюки не одразу розуміють, де туалет, можуть псувати меблі, взуття чи інші речі, їм потрібно більше уваги.
Дорослий песик має велику перевагу — він цілком самостійний і краще орієнтується в обстановці. Він, ймовірно, знатиме певні команди, розумітиме, що ходити в туалет треба на вулиці. Однак в хвостика може бути чималий негативний досвід спілкування з людьми, тож це може позначитися на його поведінці. Вам доведеться витратити чимало часу, щоб завоювати його довіру та не виключено, що знадобиться допомога кінолога.
Що ж робити, якщо ви вже взяли песика з притулку?
Історія кожного собаки з притулку унікальна, досвід дуже різний. У переважній більшості випадків хвостику знадобиться деякий час, щоб адаптуватися до нової домівки та нового оточення. Незалежно від віку та походження собаки зазвичай акліматизуються за схемою 3 дні — 3 тижні — 3 місяці. Звісно, хтось обживеться швидше, в когось адаптація до нового будинку триватиме до півроку, але це усереднена схема, яка дозволить вам зрозуміти, що саме відбувається з вашим улюбленцем і відповідно коригувати його поведінку. Що це за схема 3-3-3 і яка поведінка характерна для собаки на кожному етапі?
Три дні
Перші дні собака приголомшений змінами у своєму житті. Він відчуває дискомфорт, боїться поводити себе як зазвичай, відчуває значний стрес, через що може відмовитися від їжі. Іноді в перші дні улюбленець ховається у кутку або іншому затишному місці і лежить. Песик відчуває невизначеність майбутнього і невпевненість, саме тому так важливо дати йому зрозуміти, що він у безпеці. Іноді деякі песики можуть поводитися агресивно, наприклад, ричати, це нормально, бо песик у стресі й це його захисна реакція. Не чіпайте його, дайте можливість зрозуміти, що він в безпеці і зверніться до спеціаліста за порадою, якщо це буде тривати довше двох днів. У цей період собаку не бажано виводити на прогулянки в багатолюдні місця, запрошувати гостей додому або знайомити з новими людьми.
Особливості поведінки собаки протягом перших трьох днів:
- стрес, перевантаженість;
- страх;
- небажання їсти;
- намагання усамітнитися й уникати контактів;
- агресія.
Три тижні
Протягом трьох тижнів песик обживається у вас вдома, починає почуватися більш комфортно і розуміти, що тут він може залишитися надовго. Він знайомиться з оточенням, режимом дня, стає більш розслабленим і… самим собою. У цей час можуть початись проблеми з поведінкою, на які треба реагувати одразу. Якщо ви самотужки не можете впоратися з ситуацією, обов’язково зверніться до фахівця, бо поведінка, яку не виправляють, буде тільки погіршуватись.
Особливості поведінки собаки протягом перших трьох тижнів:
- звикання до нової оселі;
- розуміння, що тут можна залишитися жити;
- знайомство з розкладом дня, оточенням — людьми та улюбленцями;
- поведінкові проблеми, пов’язані з тим, що в комфортній обстановці собака або починає проявляти свій характер, або навпаки, ще є наслідки стресу, який може виражатись у проблемній поведінці.
Три місяці
Через три місяці собака цілком звикає до нової домівки, відчуває себе у безпеці, довіряє вам й із задоволенням спілкується, навчається, отримує задоволення від спільних прогулянок та ігор. Він засвоїв, що можна робити, а чого не варто, і проблеми з поведінкою вдалося в тій чи іншій мірі вирішити. За цей час вже встановився чіткий графік прогулянок, годування, спілкування, тож песик відчуває стабільність і тому спокійний та щасливий. Але… саме вашому улюбленцю на повну адаптацію може знадобитися не три місяці, а чотири чи навіть шість. Це цілком нормально, адже в кожного песика своя історія. Для розуміння того, що в нього почалося нове життя, може знадобитися більше часу, ніж іншим хвостикам.
Щоб спростити життя собі й улюбленцю протягом цих трьох (чи більше) місяців, дотримуйтеся базових правил.
- Підготуйте дім або квартиру. Переконайтеся, що у вашому домі немає небезпечних предметів, які собака може випадково знайти. Влаштуйте місце, де улюбленець почуватиметься комфортно — облаштуйте затишний куток з лежанкою, пледом, іграшкою.
- Дайте собаці час, щоб звикнути до нового оточення. Не змушуйте одразу взаємодіяти з усіма членами сім’ї, вчити команди і слухатися вас. Перші дні можуть бути складними. Будьте терплячими і дайте собаці час звикнути до нових умов.
- Режим. Швидше за все у притулку в песика не було жодного режиму прогулянок та годування, тож вам доведеться починати все з початку. Собаки люблять стабільність. Встановіть режим годування, прогулянок і сну. Це допоможе хвостатому почуватися в безпеці та швидше призвичаїтися до життя у вашому домі.
Адаптація тваринки з притулку — це процес, який потребує часу і сил, але ваше терпіння та любов неодмінно дадуть бажані результати.
Хочеш дізнатися більше?
Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:
Наші соціальні мережі
