Визнані герої чи небезпечні шкідники? Історія відносин людей та щурів

Зміст

Вікова боротьба: історія відносин людей і щурів

Щури в давнину

Роль щурів у поширенні хвороб

Щури як домашні вихованці

Висновки

Відносини людей та щурів складні й неоднозначні. Якщо тямущі, лагідні та доброзичливі домашні щурики викликають симпатію в любителів декоративних гризунів, то дикі щури, що мешкають у підвалах, каналізаціях, звалищах, складах, викликають огиду та відразу. Негативне ставлення до них передається людині на генетичному рівні. Нещодавні дослідження показали, що малі діти лякаються зображення диких щурів, хоча нічого не знають про них. Інші тварини не викликають у малюків такої однозначної реакції.

Це не дивно. Протягом тисячоліть щури жили поряд із людиною. Щойно люди навчилися вирощувати врожай та зберігати його, з'явилися щури. Жоден ссавець за всю історію цивілізації не приносив стільки шкоди, як щур. Мільярди людей загинули від хвороб, які розносили щури, а підрахувати матеріальні збитки, завдані гризунами, неможливо. Навіть у наш час, вік високих технологій, щури продовжують завдавати людям величезних збитків. Близько 10% пожеж, які виникли без видимої причини, – їхня робота. Зазвичай загоряння відбувається через пошкоджену гризунами електропроводку. Американські вчені підрахували, що за рік один щур з'їдає продуктів приблизно на 10 доларів і псує на суму в 5-10 разів більшу. За найскромнішими підрахунками, у США налічується близько 200 мільйонів щурів (багато вчених вважають, що ця цифра занижена). Внаслідок цього збиток щорічно становить близько 20 мільярдів доларів. І це з огляду на те, що у всіх штатах постійно ведеться боротьба з гризунами із використанням усіх можливих способів. За підрахунками ВООЗ, щорічно в Азії через щурів стає непридатним близько 50 мільйонів тон рису. Цієї кількості було б достатньо, щоб нагодувати 250 мільйонів людей.

І при цьому в усьому світі щурам ставлять пам'ятники. Один з них знаходиться у Харкові, поряд із Національним фармацевтичним університетом. Тисячі вчених називають щурів рятівниками людей. Де ж правда? Як зрозуміти, щури – герої чи смертельні вороги людей? Спробуємо розібратися та знайти відповіді на ці запитання.

Вікова боротьба: історія відносин людей і щурів

Споконвіку людство вело нескінченну війну зі щурами. Хвостаті шкідники знищували врожай на полях і в коморах, вбивали свійську птицю та молодих свійських тварин, нерідко нападали на людей. Але до середини ХІХ століття людство навіть не здогадувалося, наскільки насправді небезпечні щури. У поширенні страшних хвороб, насамперед чуми, звинувачували кішок, відьом, нечисту силу, євреїв, циган, словом, кого завгодно, але не щурів. При цьому під час першої епідемії чуми загинуло близько 100 мільйонів людей, а друга знищила 30% населення Європи.

Щури в давнину

Згадки про щурів є у міфах Стародавнього Єгипту, що датуються другим тисячоліттям до нашої ери. Для країни хліборобів щури були справжнім лихом. Не дивно, що кішки в Єгипті вважалися священними тваринами - тільки завдяки їм єгиптяни не голодували і могли торгувати з іншими країнами та народами. Щурів та мишей у своїх працях згадували Аристотель, Плутарх, Горацій, Гомер, Гіппократ. Стародавні греки та римляни боролися з хвостатими шкідниками, але при цьому вірили в те, що щури здатні виліковувати людські хвороби. Їхня кров, хвости, внутрішні органи знахарі використовували для лікування виразок, хвороб очей, виведення бородавок та ін.

На Сході до щурів ставилися дещо інакше. У Китаї вони уособлювали інтелект, винахідливість, спритність та життєву силу. У багатьох племен, що мешкали на нинішній території Китаю, щур і миша були символом благополуччя та успіху. До речі, щур – перша тварина китайського календаря. А люди, що народилися в рік щура, на думку китайців, відзначаються живим розумом, допитливістю, витонченістю та добротою. У японців щур вважається помічником бога багатства Дайкоку.

В Індії щура шанують як священну тварину. В індуїзмі він є супутником бога мудрості Ганеша, а в провінції Раджастан є храм Карні Мата. У храмі мешкають тисячі священних щурів, узимку підлога в ньому підігрівається, щоб гризуни не мерзли, а на кухні при храмі браміни щодня готують для гризунів спеціальну їжу. Згідно з повір'ям, щури є тимчасовим притулком для душ дітей касти Чаран (бардів, письменників, поетів).

Особливе ставлення до щурів було й у корінних народів Північної Америки. Індіанці шанували їх за високу здатність пристосовуватись до будь-яких ситуацій, виживати в найнесприятливіших умовах і, як їм здавалося, дуже міцне здоров'я. На півночі Європи до щурів ставилися швидше негативно. Наприклад, кельти вважали щурів вісниками нещастя, голоду і втрат.

Жителі середньовічної Європи боялися і ненавиділи щурів, які знищували припаси на зиму, підточували стіни дерев'яних будівель, вбивали худобу та птицю, на кораблях псували снасті й товари, крали гроші та коштовності. Не дивно, що щуроловів у той час дуже поважали – ці люди чудово зналися на отрутах та методах лову щурів. І лише минулого століття людство нарешті дізналося, хто насправді був винуватцем жахливих епідемій чуми, які забрали мільярди життів.

Роль щурів у поширенні хвороб

Всі війни, революції, стихійні лиха та неврожаї не забрали стільки життів, скільки хвороби, які розносять щури. Пацюки та комахи, що паразитують на них (блохи, кліщі та воші), переносять понад 30 захворювань, що становлять небезпеку для людей:

• бубонну чуму;
• висипний тиф;
• лихоманку різних типів: болотяну, гірську, окопн…;
• токсоплазмоз;
• сальмонельоз;
• дизентерію;
• сказ;
• туляремію;
• лімфоцитарний хоріоменінгіт;
• лептоспіроз та ін.
• Більшість цих хвороб за відсутності своєчасного адекватного лікування призводять до летального результату.

Епідемії, спровоковані щурами, вплинули на історію людства не менше, ніж королі, воєначальники, вчені та мандрівники. Висипний тиф, що передається з укусом щурової блохи, змусив Наполеона кардинально змінити плани і вивести армію з Росії, занапастив під час епідемії 1576 року понад 2 мільйони корінних жителів Центральної Америки, змусив уряд Сербії відмовитися від участі в Першій світовій війні - епідемія вразила всю країну і  на фронт було просто нема кого відправляти.

Поширювали хворобу переважно чорні звичайні щури, хоч і сірі щури (пацюки), безсумнівно, також розносили інфекцію. Але причиною найстрашніших пандемій в історії людства були саме чорні щури – рознощики бубонної чуми. Про першу епідемію цієї хвороби ми дізнаємося з Біблії. Перша Книга пророка Самуїла стверджує, що Всевишній покарав філістимлян страшною хворобою через те, що вони розгромили армію юдеїв і вкрали Ковчег Заповіту. Опис хвороби точно відповідає симптомам бубонної чуми.

Про те, що єгиптяни страждали від нашестя щурів, ми вже говорили. І чума, мабуть, не пощадила їх. При дослідженні мумії фараона Рамзеса V на тілі було виявлено сліди наривів, що з'являються при бубонній чумі. У «Виході» також згадується чума єгипетська, яку Бог наслав у покарання Давидові. Хвороба стала причиною загибелі понад 70 000 людей – це був 1200 рік  до нашої ери. У 479 році до нашої ери чума змусила Ксеркса відмовитися від планів із завоювання Греції, оскільки під час походу від чуми загинуло понад 300 000 солдатів. Про незначні спалахи чуми писав і Гіппократ. Епідемія, що отримала назву «Велика чума Антонія», тривала 16 років, від хвороби загинула половина римлян, зокрема, майже вся армія. Не дивно, що через 100 років ослаблена імперія впала під тиском північних варварів.

Проте це були локальні епідемії. Перша пандемія чуми розпочалася у ХІ столітті нашої ери та увійшла в історію як Юстиніанова чума. Епідемія почалася в Єгипті після страшного землетрусу і голоду. Щури рятувалися, пробираючись на кораблі, і несли із собою смертельну хворобу. Менш ніж за 10 років чума дісталася Візантії, а звідти поширилася сусідніми країнами. За 100 років пандемії загинули мільйони людей, Візантійська держава втратила половину населення – близько 100 мільйонів осіб. Саме це обставина дозволило мусульманам розпочати експансію, заснувавши на місці колись величного християнського міста Стамбул – величне місто мусульман.

Друга пандемія почалася 1340 року – це була жахлива Чорна смерть. Ймовірно, епідемія зародилася в Азії, на території сучасної Киргизії і за кілька років охопила Китай, Індію та інші азіатські країни. Незабаром чорні щури дісталися узбережжя Чорного моря. Спочатку хвороба вразила турків, які брали в облогу Каффу (Феодосію). Генуезькі торговці спішно покинули місто після чудового порятунку від ворогів, і, звичайно ж, забрали з собою найцінніші товари: прянощі, тканини, золотий та срібний посуд. На їхніх кораблях чорні щури, заражені чумою, потрапили до Генуї. Звідти чума розповзлася по континенту. Під час другої пандемії померла третина населення Європи – близько 25 мільйонів людей. Приблизно стільки ж жертв зібрала Чорна смерть у країнах сходу, 13 мільйонів загинуло від чуми в Китаї. У Лондоні від страшної хвороби померло 9/10 населення, у Смоленську після епідемії вижило 5 людей, в Авіньйоні Папа був змушений освятити річку Рону як братську могилу.

Люди бачили щурів, які ледве рухалися і потім падали мертвими, але думали, що вони заразилися від людей, і не уявляли, що гризуни – причина їхнього лиха. У багатьох країнах нещадно знищували кішок – природних ворогів щурів. Фанатики вважали, що хвороба наслана нечистою силою, а кішки – поплічники диявола. Спалахи чуми тривали аж до початку XVIII століття, один із фінальних – Велика чума в Лондоні, забрала життя 70000 людей, 1/6 населення столиці Великобританії.

Третя пандемія розпочалася 1850 року у Центральному та Південно-Східному Китаї. Звідти щури, заражені чумою, потрапили до Гонконгу (там загинуло 100 000 чоловік), потім до Індії (померли кілька сотень тисяч людей). Потім на кораблях щури дісталися Гаваїв і Сполучених Штатів. Чума вразила всі континенти, спалахи спостерігалися протягом 100 років, але ця пандемія не була такою смертоносною, як попередня – люди вже знали причину хвороби та вміли її лікувати.

Щури як домашні вихованці

Вважається, що першими використовувати щурів як домашні тварини почали англійці. Спочатку їх відловлювали для боїв із тер'єрами. Але відомий щуролов Джек Блек не тільки травив і ловив щурів для жорстоких забав, а й відбирав особин із незвичайним забарвленням для власної колекції. Незабаром він разом з приятелем, власником арени для щурів, створив невеликий розплідник і продавав щурів рідкісних забарвлень для утримання в клітках. Такі вихованці користувалися популярністю у молодих леді. Блеку вдалося не лише розмножити альбіносів, а й отримати щурів нових забарвлень: чорних, коричнево-золотистих, попелясто-сірих.

Приблизно в цей час у пресі з'явилися згадки про використання щурів у наукових експериментах. Вони, напевно, проводилися і раніше, але перші повідомлення про використання щурів у вивченні роботи надниркових залоз та їх патологій були опубліковані у Франції у 1856 році. Вже через 20 років вчені активно займалися розведенням лабораторних щурів-альбіносів, шляхом схрещування вдавалося отримувати нові види для вивчення різних патологій та розробки методів їх лікування.

Одночасно щурів починали утримувати вдома як вихованців. У 1901 році в Англії з'явився перший клуб любителів щурів і були складені перші стандарти для цих тварин. Ініціатором створення клубу була така собі міс Дуглас, вона багато зробила для популяризації щурів, регулярно організовувала виставки, проте після її смерті інтерес до цих гризунів знизився і знову відродився лише наприкінці 70-х років.

У 1978 році в США також з'явився свій клуб любителів щурів – Асоціація селекціонерів мишей та щурів. Перші декоративні звірята були завезені з Англії, але незабаром американські селекціонери створили безліч порід із різноманітним забарвленням та різними типами шерсті.

З середини XIХ століття і до наших днів щури є учасниками безлічі наукових експериментів і за майже два століття врятували мільйони людських життів. Геном людини та щури збігається на 90%, при цьому практично всі гени людей, які відповідають за розвиток тих чи інших хвороб, у щурів ідентичні. Тому в наш час гризуни допомагають шукати ліки від різних хвороб:

• онкології;
• гормональних порушень;
• захворювань печінки;
• епілепсії;
• інсультів;
• ожиріння;
• шизофренії та ін.

Це справжнісінькі герої, які віддають свої життя на благо людства, допомагають фізіологам, фармацевтам, хірургам і навіть косметологам створювати ефективні засоби для лікування різноманітних недуг, збереження здоров'я та краси.

А ще ці хвостаті самі собою - чудовий антистрес. Декоративні щури – милі, доброзичливі та ласкаві звірята, які швидко звикають до рук і впізнають своїх людей. Вони розумні, запам'ятовують своє ім'я та із задоволенням розучують різні трюки. Щурики дуже прив'язуються до господаря і вимагають від нього багато уваги, при цьому не обов'язково весь час грати з ними чи розмовляти, достатньо дозволити сидіти на плечі, на колінах або в кишені кофти – і улюбленець буде задоволений.

Висновки

Історія відносин людей та щурів складна та неоднозначна. З одного боку, щур тисячі років паразитує на людській цивілізації, користуючись усім, що зробили люди, і при цьому не приносячи жодної користі. Дикий щур - шкідник, який і в наш час завдає багатомільйонних збитків економіці практично всіх країн світу, є переносником десятків небезпечних хвороб. У європейській культурі щур – це небезпека.

Але час минав і порівняно недавно, близько 150 років тому, щури несподівано почали приносити людству користь. Не всі, звісно, а лабораторні. Ці хвостаті герої допомагають створювати ліки від сотень небезпечних хвороб, у тому числі сибірки, гіпертонії, епілепсії, інфекційних захворювань ШКТ, онкології та ін.

Водночас люди виявили, що щури, якщо їх приручити, ставитися до них дбайливо, приділяти увагу - чудові компаньйони. Вони лагідні та віддані, вміють розрізняти емоції господаря і розділяти їх, швидко навчаються, завжди раді скласти компанію, а до того ж надзвичайно охайні та акуратні. Останні 40-50 років щури користуються популярністю як домашні вихованці, компаньйони для дітей і дорослих. З, м'яко кажучи, небажаних тварин щури перетворилися на улюбленців, які дарують море позитиву та задоволення.

Хочеш дізнатися більше?

Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:

• Годування шиншил
• Чим годувати домашніх щурів?
• Види домашніх хом'яків
• Як знайти хом'яка, якщо він втік

Василенко Анастасія Володимирівна

Сторінка автора

 

Наші соціальні мережі