Бельгійська вівчарка: особливості породи, харчування, дресирування

Зміст

Історія породи

Бельгійська вівчарка: характеристика видів

• Малінуа
• Лакенуа
• Грюнендаль
• Тервюрен

Характер бельгійської вівчарки

Догляд

• Рекомендації щодо харчування
• Гігієна та догляд за шерстю
• Навчання та дресирування

 

Країна походження	Бельгія
Зріст у холці	Самці 60-66 см, самки - 56-63 см
Вага	Самці 25-32 кг, самки - 20-26 кг
Шерсть	Коротка або напівдовга, палева або чорна
Тривалість життя	12-14 років

 

🐾Активність: екстремально висока

🐾Здатність до навчання: відмінна

🐾Інтелект: видатний

🐾Догляд: середньої складності

🐾Ставлення до дітей: лояльне

🐾Схильність до гавкання: висока

Порода бельгійська вівчарка відрізняється від більшості інших тим, що до неї входять чотири різновиди собак:

🐾 малінуа: короткошерста вівчарка палевого або пісочного забарвлення з чорною маскою;

🐾 грюнендаль: з довгою вугільно-чорною матовою шерстю, густим підшерстком, гривою на шиї та «штанами» на лапах;

🐾 тервюрен: довгошерстий пес з палевою або сірою жорсткою шерстю, дуже щільним підшерстком та чорною маскою;

🐾 лакенуа: пес палевого забарвлення з жорсткою хвилястою шерстю, яка темніша на морді та хвості.

Кожен вид бельгійських вівчарок має особливості, але загалом вони дуже схожі. Вівчарка бельгійська – це втілення спритності, сили, живого розуму, працездатності та розважливості. Спочатку вівчарки були пастухами, але зараз ці сильні й тямущі пси активно використовуються в різних сферах життя. Вони працюють у поліції, пошуково-рятувальних службах, на митниці, в охороні та в армії. Виняткові інтелектуальні здібності та спритність дозволяють вівчаркам справлятися з найскладнішими ситуаціями, самостійно приймати рішення та легко адаптуватися до нових умов. Крім цього, у бельгійських вівчарок чудове здоров'я і вони обожнюють вчитися, швидко та із задоволенням опановують нові навички.

Переліченими якостями зумовлені деякі особливості утримання бельгійських вівчарок. Дуже важливо забезпечити цьому собаці велику фізичну та розумову активність, постійно займатися його навчанням та дресируванням, коригувати поведінку, починаючи з перших днів життя у вашому домі. Бельгійська вівчарка характер має непростий, тому її господар має бути сильною, впевненою в собі, суворою і справедливою людиною, яка не агресивна і має досвід роботи зі службовими собаками. Якщо ви не готові приділяти кілька годин на день активним прогулянкам, дресируванню та вихованню вівчарки, не впевнені у своїх силах, віддаєте перевагу пасивному відпочинку, - вам краще підібрати іншу породу.

 

Історія породи

Вівчарки як собаки-пастухи використовувалися в Бельгії дуже давно. У XVII столітті фермери розводили собак, які були ідеальними пастухами, охоронцями будинків та всього майна фермерів. Особливої уваги зовнішньому вигляду тоді не приділяли, головне, щоб собака був сильним, здоровим і справлявся з покладеними на нього обов'язками. До кінця XIX століття в Бельгії налічувалося кілька десятків видів вівчарок, і тоді любителі-собаководи вирішили зайнятися селекцією та вивести породу, яка поєднала б усі найкращі якості собак. Особливий внесок у створення породи «бельгійська вівчарка» зробив професор ветеринарної школи Адольф Рійул. У 1891 році він заснував Клуб любителів бельгійських вівчарок та провів першу виставку, на якій відібрав найкращих вівчарок та зайнявся селекцією. Усі собаки були приблизно одного розміру, зі стоячими трикутними вухами, відрізнялися розумом, витривалістю, але при цьому мали шерсть різної довжини та кольору. Через рік Клуб запропонував 4 стандарти породи з різною шерстю. Нині вони відомі нам як грюнендаль, тервюрен, лакенуа та малінуа. Різновиди вівчарок отримали назви від регіонів, де вони були вперше виведені.

На початку ХХ століття малінуа та грюнендаль потрапили до США та одразу були високо оцінені фахівцями. Через кілька років з'явився Клуб бельгійських вівчарок Америки, де малінуа, грюнендаль та тервюрен вважалися однією породою. Кінологічні асоціації багато років сперечалися, чи є чотири різновиди бельгійських вівчарок різними породами, але зрештою більшість зійшлися на тому, що ця одна порода, що поєднує чотири підвиди собак.

Під час Другої світової війни порода ледь не зникла, оскільки її було визнано нацистами «небажаним конкурентом» німецької вівчарки. На щастя, знищити собак не вдалося, і зараз усі охочі можуть стати щасливими господарями цих надзвичайно розумних, енергійних та відданих вихованців.

 

Бельгійська вівчарка: характеристика видів

На початку 2023 року фінські вчені склали рейтинг найрозумніших собак. Сотні вихованців різних порід проходили різні тести, брали участь у змаганнях, виконували різноманітні завдання. Найкращі результати у всіх тестах, включаючи завдання на кмітливість та прийняття самостійних рішень у складних ситуаціях, показали малінуа.

Малінуа

 

Бельгійська вівчарка малінуа – розумниця і красуня, і це не перебільшення. Вівчарка малінуа дуже витончена, навіть елегантна, рухається легко, плавно, середня вага дорослого кобеля невелика - близько 30 кг. Водночас сили та витривалості вівчарки можуть позаздрити набагато більші вихованці. У вівчарок витончена трикутна морда чорного забарвлення, дуже розумні та уважні карі очі, вушка завжди стирчать. Шерсть коротка, гладка і дуже м'яка, пальового кольору з чорними підпалинами.

Бельгійська вівчарка малінуа характер має золотий, звичайно, якщо її правильно виховали. Вона безмежно віддана господареві, відмінно ладнає з усіма членами сім'ї, терпляча з дітьми. Однак для такого собаки потрібен досвідчений господар. Малінуа щенята з перших хвилин у будинку потребують виховання та занять. Вівчарки мають високий інтелект, швидко вчать команди, із задоволенням опановують різні трюки, потребують значних фізичних навантажень. Вони відрізняються чудовою пам'яттю та миттєвою реакцією, що робить їх чудовими охоронцями. Але пам'ятайте, що як у будь-якої особистості, має малінуа плюси й мінуси.

Які можливі проблеми з цим собакою:

🐾 потребує великих фізичних та розумових навантажень;

🐾 погано знаходить спільну мову з іншими собаками та котами;

🐾при нестачі уваги демонструє деструктивну поведінку, псує речі;

🐾 не підходить новачкам.

Лакенуа

 

Лакенуа – найрідкісніший вид серед «бельгійців». Для цієї вівчарки характерна дуже жорстка хвиляста шерсть, яка утворює пасма, через що хвостик здається трохи кудлатим і недоглянутим. Підшерстя у лакенуа дуже густе і щільне, тому собака чудово почувається в будь-яку погоду. Вівчарка має палеве забарвлення, яке на хвості та морді трохи темніше. На грудях допустимі білі мітки. Як і бельгійський малінуа, лакенуа дуже розумні, віддані, чудово спілкуються з дітьми, прощають їм різні витівки і наглядають за ними, із задоволенням беруть участь в іграх. Лакенуа – чудовий сторож і з однаковим успіхом охоронятиме і квартиру, і приватний будинок, і предмет, залишений під його охороною.

До мінусів вівчарок лакену можна віднести:

🐾 нездатність довго перебувати на самоті;

🐾 деструктивна поведінка від нудьги та відсутності спілкування чи цікавих занять;

🐾 схильність багато гавкати;

🐾 впертість.

Грюнендаль

 

Грюнендаль – чудовий вихованець для сім'ї. Вівчарка відзначається миролюбним характером, вона прив'язана до всіх членів родини, особливо до дітей. Деякі представники цього виду бельгійських вівчарок зарекомендували себе як чудові няньки. На відміну від родичів, грюнендаль непогано спілкується з іншими собаками та кішками. І, звичайно, ніхто не буде сперечатися, що ця вівчарка дуже красива. Довга чорна шерсть утворює розкішний комір на шиї та «штани» на лапах, а пишний хвіст просто чудовий. Цікаво, що блискучий підшерстя вважається вадою породи, бельгійська вівчарка чорна має бути матовою.

Грюнендалі відзначаються високою працездатністю та здатністю до навчання, швидко освоюють нові команди та навички, а в критичних ситуаціях здатні самостійно приймати рішення. Однак і ці розкішні красені мають недоліки:

🐾 схильність дуже голосно виражати емоції;

🐾 рясна линька;

🐾 потреба в увазі, дресируванні, значних фізичних навантаженнях щодня;

🐾 схильність до псування речей та меблів від нудьги та нестачі фізичної активності.

Тервюрен

 

Тервюрен – довгошерста бельгійська вівчарка, власниця густого коміра, пишного хвоста пальового кольору та чорної маски на цікавій мордочці. Густе підшерстя дуже м'яке і щільне, тому перепади погоди не завдають вихованцю незручностей, у нього чудова природна термоізоляція. Тервюрен - витривалий і кмітливий собака з сильно розвиненим охоронним інстинктом, тож кращого сторожа вам не знайти. Вівчарка добре піддається дресируванню, відрізняється високою працездатністю й витривалістю. Пес відданий господареві, терплячий до витівок дітей, але через високу активність собаки малюків з ним наодинці залишати не слід.

Собака потребує постійного спілкування з господарем, йому потрібно відчувати керівництво лідера, інакше він сам спробує зайняти місце глави сім'ї. Великої уваги потребує шерсть тервюрена - вона рясно линяє і має специфічний запах. Гуляти та тренувати вівчарку потрібно не менше трьох годин на день.

Характер бельгійської вівчарки

Бельгійські вівчарки - активні та життєрадісні собаки, люблять грати, довго гуляти та взагалі багато рухатися. Ця особливість закладена на генетичному рівні, адже бельгійські вівчарки століттями були пастухами та звикли більшу частину часу перебувати за межами будинку. Якщо вам потрібен собака, який спокійно лежатиме на дивані або в лежаку в очікуванні вашої уваги, це точно не про «бельгійця». Для вівчарки щастя – це бути в русі та поряд зі своєю людьми, тому рекомендується заводити цього вихованця в приватному секторі, щоб хвостик завжди мав можливість дати вихід енергії. Якщо замкнути бельгійську вівчарку в чотирьох стінах, вона може влаштувати погром у домі.

Вівчарка стане для вас чудовим сторожем, компаньйоном у заняттях спортом та інших активностях, другом дитині, з радістю опановуватиме трюки та команди і, звичайно, братиме участь у всіх сімейних справах. У деяких хвостиків особливе захоплення викликають роботи в саду, тільки стежте, щоб собака не перекопав вам всі грядки - виділіть йому місце, де можна досхочу ритися в землі.

 

 

Вівчарка прагне почуватися повноправним членам родини та суне свій ніс всюди, при цьому намагаючись догодити господареві. Агресія чи надмірна боязкість, полохливість – результат неправильного виховання чи вада породи. Якщо ви бачите, що вівчарка поводиться не так, як вам хотілося б, зверніться за допомогою до досвідченого кінолога, щоб він допоміг вам скоригувати поведінку улюбленця.

Вівчарки цієї породи не лише дуже сильні та спритні, вони надзвичайно розумні, спостережливі та здатні тонко відчувати зміни настрою людини. Вони миттєво «читають» емоції та намагатимуться бути вам максимально корисними в будь-якій ситуації. Іноді здається, що собаки вміють читати думки та вгадувати бажання, хоча насправді це результат спостережень та відмінної пам'яті вихованця.

Незнайомців вівчарки сприймають насторожено, бо вважають себе насамперед сторожами та охороною. Якщо пес зрозуміє, що людина чи пес без запрошення господаря опинився на його території, то «порушнику кордонів» буде непереливки.

З дітьми бельгійські вівчарки спілкуються нормально, з радістю беруть участь в активних іграх та терпляче витримують різні витівки, проте вважають дітей не господарями, а підопічними. Тому не дивуйтеся, якщо ваш собака поставиться до дитини, як до овечки: почне тикати носом, задаючи напрямок, або заганяти додому.

 

Догляд

Найбільше часу та сил у власника вівчарки займе виховання та дресирування, складного догляду ці хвостики не вимагають. Що знадобиться, щоб зробити життя песика комфортним і звести до мінімуму клопіт з догляду?

Рекомендації щодо харчування

Після появи в домі цуценяти спочатку давайте йому той самий корм, до якого він звик у розпліднику або у заводчика. Обов'язково порадьтеся з ветеринаром з приводу раціону вівчарки з урахуванням її віку та індивідуальних особливостей, і лише після цього поступово, протягом 7-12 днів, переведіть на новий корм.

Бельгійських вівчарок можна годувати готовим сухим кормом із високим вмістом тваринного білка (корми класу суперпреміум та холістик) або натуральною їжею. При виборі другого варіанта відразу уточніть у ветеринара, які вітаміни та харчові добавки знадобляться улюбленцеві для гармонійного росту та розвитку. Без вітамінно-мінерального комплексу у цуценяти можливе порушення розвитку опорно-рухового апарату, проблеми з органами травлення та ін. У породи бельгійська вівчарка щенята ще активніші, ніж дорослі собаки, тому їм потрібно особливе харчування. Зазвичай ветеринари рекомендують готові раціони, які вже включені всі необхідні поживні речовини.

Незалежно від того, який тип годування ви виберете для улюбленця, у нього завжди має бути доступ до чистої свіжої води.

Гігієна та догляд за шерстю

Шерсть бельгійських вівчарок потребує вичісування 1-2 рази на тиждень, довгошерстих вівчарок краще вичісувати частіше, а в період линяння це слід робити щодня. Для процедури бажано використовувати спеціальні гребені, пуходерки, фурмінатор, тому що густе підшерстя швидко збивається та утворює ковтуни. Під ковтунами шкіра швидко починає пріти, з'являється запалення, тому краще не доводити справу до розплутування збитих грудок вовни та лікування дерматиту, а просто своєчасно вичісувати відмерлі волоски. Бажано робити це на вулиці - шерсті в період линьки дууууже багато. Вівчарок лакенуа з жорсткою хвилястою шерстю рекомендується підстригати 1-2 рази на рік.

У міру потреби підстригайте собаці кігті та купайте з використанням спеціального шампуню. А ось протирати очі та вуха спеціальним лосьйоном бажано не рідше 3 разів на тиждень. Також догляду потребують зуби вівчарок – чистіть їх за допомогою спеціальної щіточки та пасти хоча б раз на тиждень. Якщо собака категорично відмовляється від чищення зубів, купіть жувальні іграшки та пропонуйте вівчарці спеціальні ласощі з жорсткою волокнистою текстурою, які допомагають очищати зуби та масажувати ясна.

За рекомендацією лікаря регулярно проводьте профілактику ендо- та ектопаразитів. Вибираючи профілактичний препарат, враховуйте вік та особливості улюбленця. Якщо є сумніви щодо вибору засобу або після застосування препарату ви помітили ознаки алергії у вівчарки, негайно зверніться до ветеринарної клініки.

Не забувайте регулярно показувати вівчарку ветеринару, щоб вчасно помітити прояви найбільш характерних для породи захворювань: артриту, дисплазії кульшового суглоба або ліктів, атрофії сітківки, циститу.

 

Навчання та дресирування

Купуючи бельгійську вівчарку, ви навряд чи використовуватимете її для випасу овечок або інших тварин, тому важливо відразу продумати, чим зайняти вихованця. Адже бельгійська вівчарка – службовий собака, і щоб залишатися здоровим і щасливим, він повинен мати роботу, певне коло обов'язків.

Перед тим, як ви почнете виховувати вівчарку, потрібно стати для неї авторитетом. Якщо ви не впевнені, що зможете стати для собаки лідером, «ватажком» її «зграї», утримайтеся від придбання цієї породи. Не знайшовши в родині лідера, собака або страждатиме неврозом, не в змозі визначити свою роль у сім'ї, або сама спробує зайняти місце ватажка, і тоді просто не буде на вас реагувати. Можливо, у вівчарки з'явиться агресія чи нервозність – це нормальна реакція на невизначене становище вдома.

Виховувати цуценя бельгійської вівчарки треба з перших днів. Господар має бути сильною, впевненою в собі, спокійною і справедливою людиною, вміти в потрібний момент виявити суворість, адже невихована бельгійська вівчарка – це справжнє лихо.

У перші дні привчіть цуценя відгукуватися на прізвисько, ходити в туалет у певне місце, познайомте з повідцем та нашийником. У два місяці песик готовий вивчати базові команди, але повторювати «пройдений матеріал» з малюком доведеться щодня, адже щеня швидко запам'ятовує команди і… так само швидко забуває. Надмірна строгість у дресируванні небажана, а карати собаку, кричати на нього категорично заборонено. Відмінний результат дає навчання на основі заохочення ласощами, ласкою або грою. У цьому випадку запам'ятовування буде кращим та швидшим.

Не забувайте про соціалізацію вихованця. Чим раніше він познайомиться із життям за межами дому, іншими людьми та собаками, тим менше проблем доставить вам, коли виросте. З чотирьох місяців можна займатися повноцінним дресируванням бельгійської вівчарки. Якщо у вас немає такого досвіду, зверніться до кінолога або запишіться на спеціальні курси до кінологічного клубу.

Щоб дресирування було успішним, дотримуйтесь кількох простих правил:

🐾 займайтеся із собакою щодня;

🐾 налаштуйтеся на заняття, не можна проводити навчання вівчарки, якщо ви злі, засмучені, у поганому настрої;

🐾 чітко вимовляйте команди;

🐾 регулярно повторюйте вивчене;

🐾 не кричіть на собаку у разі невдачі, фізично карати заборонено;

🐾 за правильне виконання команди заохочуйте;

🐾 стежте за самопочуттям улюбленця під час тренування, не доводьте до виснаження, завжди тримайте під рукою воду та невеликий перекус для нього.

За правильного догляду вівчарки живуть у середньому 12-14 років, але за сприятливих умов ці собаки здатні дожити й до 20 років. Як показали дослідження, вихованці-довгожителі отримували збалансоване харчування, проходили регулярну профілактику паразитів та поширених захворювань, але головне - вони практично весь день знаходилися на вулиці. Якщо за день собаці вдається витратити запас енергії, він буде здоровий не лише фізично, а й психічно, і проживе з вами довге щасливе життя.

 

 

Хочеш дізнатися більше?

 

Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:

• Вушний кліщ у собак (отодектоз): симптоми, лікування та профілактика
• Як зрозуміти, що у собаки глисти: симптоми, лікування, профілактика
• Як вибрати корм для собак?
• Ознаки вагітності у собак

---

---

---

Наші соціальні мережі 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений MasterZoo - зоомаркет пухнастих особистостей (@masterzoo)