Зміст
Як обрати цуценя і з чого починати виховання
Основні принципи виховання цуценяти
Перше, з чого слід починати, - це підібрати породу собаки. Вибір підходящої для вас породи є дуже важливим. Адже ви маєте певні очікування та побажання до собаки, і хибний вибір породи може призвести до поганих наслідків і для вас, і для улюбленця. Якщо ви не є прихильником активного способу життя, частих прогулянок, поїздок на природу, занять спортом, або просто не маєте багато вільного часу для тривалих прогулянок і тренувань, вам не підійдуть бордер коллі, джек-рассел-тер’єр або хаскі. І навпаки, тим, хто любить активе дозвілля, можливо, мріє їздити разом з собакою в гори, ходити в походи, займатися спортом, навряд чи підійде левретка або мопс. Тобто, перший і найважливіший крок у вихованні улюбленця – це правильний вибір породи, яка відповідатиме вашому стилю життя та вашим потребам. Обравши кілька бажаних порід уважно вивчіть особливості кожної, порадьтеся з господарями таких песиків та заводчиками – все це дозволить зробити правильний вибір.
Природні схильності й темперамент відіграють важливу роль у доборі методів та прийомів виховання цуценят. Природно, що мисливські породи більш схильні реагувати на різкі рухи та загалом більш активні, ніж собаки компаньони, приміром, мальтезе чи кавалер-кінг-чарслз-спанієль. Відповідно, мисливські собаки потребуватимуть від господаря більш ретельного контролю за власними діями, голосом, їм знадобиться більше часу для тренувань на вулиці. Якщо ви бажаєте утримувати дома собаку аборигенної групи (представника одної з найдавніших порід, які з'явилися шляхом природного відбору), то обов’язково завчасно проконсультуйтеся з кінологом, бо ці песики важче піддають дресируванню, ніж інші. До таких порід відносять самоїдів, нінецьких лайок, афганських хортів, тайських ріджбеків, сіба-іну, аляскинських маламутів та ін. Саме усвідломлення особливостей породи та індивідуальності вашого підопічного є запорукою виховання здорового в усіх розуміннях собаки. Обирайте цуценя тої породи, яка якнайкраще відповідає способу життя вашої родини, а також враховуйте розмір і потреби улюбленця. Якщо собака саме з таким темпераментом вас влаштовує, ви готові забезпечити йому відповідні умови життя: вдосталь місця, потрібний рівень активності, оптимальне харчування, догляд за шерстю тощо, тоді можете сміливо обирати цуценя.
Як обрати цуценя і з чого починати виховання
Важливо розуміти, що на стабільність психіки впливає як генетична складова, так і фізичне здоровʼя песика. Тож, однією з перших порад буде обовʼязкові чекапи у ветеринара, щеплення та якісне поживне харчування.
Не секрет, що кожен песик – особистість і має свій унікальний характер. Навіть цуценята, що народилися в один день, мають індивідуальні особливості, і на це треба зважати. Коли ви прийшли обирати улюбленця, поспостерігайте за цуценятами, більш уважно придивляйтеся до малюків, які намагаються знайомитися, йдуть за вами. Оцініть їхню поведінку з огляду на те, потрібен вам більш активний чи спокійний підопічний. Спитайте поради у господаря песиків або візьміть із собою кінолога – це дозволить підібрати найкращого песика саме для вас.
Місце для нового члена родини підготуйте заздалегідь: придбайте лежак, іграшки, миски, організуйте куточок, де малюк зможе справляти природні потреби. Щодо корму, тут не зайвою буде порада ветеринарного дієтолога. Бажано придбати спершу той корм, який цуценя отримувало після відлучення від матері, а потім, якщо буде бажання або потреба змінити його, поступово, протягом 1-2 тижнів, переводити собаку на новий раціон.
Виховання щеняти починається з того моменту, як ви взяли його на руки, пам’ятайте про це. Тепер лише ви несете відповідальність за малюка, ви його «тато» і «мама» і повинні навчити всього, що знадобиться підопічному в житті, а також зберегти його фізичне та психологічне здоров’я. Аби вберегти малюка від стресу, візьміть 10-14 днів відпустки, аби побути з ним, познайомити з новим домом та його мешканцями, привчити до режиму дня, туалету, пояснити, що чіпати не можна і вберегти від небезпечних пригод. В ідеалі бажано не залишати малюка самого вдома до 3-4 місяців, щоб уникнути розвитку сепараційної тривоги. До того, що песик залишається вдома сам, слід привчати поступово, спершу просто виходячи на кілька хвилин за двері, а потім подовжуючи час відсутності до години та більше. Малюк має бути впевненим, що ви не полишаєте його, обов’язково повернетеся і похвалите за гарну поведінку.
В новій оселі песику перш за все треба показати, де знаходиться корм та вода, а також місце туалету. Покажіть малюку пелюшку чи лоток і пропонуйте піти туди після прийому їжі або коли бачите, що він «моститься», щоб справити потребу. За кожне вдале відвідування туалету хваліть, пригощайте смачненьким, щоб закріпити корисну навичку.
Для психічного здоров’я собак потрібна стабільність, тому складіть для хвостика режим дня і дотримуйтеся його: годуйте один і той самий час, виділіть певний період для ігор, спілкування з людьми та іншими улюбленцями, а коли собака отримає всі щеплення, обов’язково заплануйте час прогулянок. Розуміння, що все йде за планом знизить тривожність у песика, дозволить краще опановувати команди та зміцнить ваш авторитет як лідера.
Основні принципи виховання цуценяти
Найважливіше правило у вихованні песика – послідовність. Досить часто звертаються люди, які кажуть, що улюбленець їх ніби не розуміє, або одного члена родини слухається ідеально, а іншого – час від часу або зовсім ніяк. І тут річ не в характері улюбленця, а в тому, як ви підходите до його виховання і… до виховання інших членів вашої родини. Якщо ви хочете, щоб собака був із вами, як кажуть, на одній хвилі, ви маєте домовитися із домашніми про сигнали і методи тренування – вони мають бути однаковими в усіх. Якщо один каже песику «сидіти», а інший «присядь», то він не зрозуміє, що ці різні для нього слова означають одне й те саме. Треба використовувати лише одне! Те саме з «лягай» і «лежи», «кинь» та «віддай» тощо. Команди в усіх членів родини мають звучати однаково, тільки так собака розумітиме, чого ви від нього хочете.
Те саме із звичками. Якщо ви проти того, щоб песик просив їжу під час вашого сніданку чи обіду, зробіть так, щоб ніхто з домашніх його не пригощав. Варто лише раз «повестися» на благальний погляд та виляння хвостиком, і цуценя зрозуміє, що в принципі отримати смачненьке з тарілки можливо і буде наполегливо просити – не дасте ви, дасть хтось інший. Так само слід бути послідовним в інших питаннях: якщо не можна стрибати на ліжко, то ніколи не можна; якщо не можна застрибувати на людину при зустрічі, то це ніколи не дозволено.
Так, дресирувати собаку, прищеплювати йому гарні манери і навчати команд непросто, часом варто звертатися до спеціаліста з поведінки собак. Однак привчити улюбленця до виконання простих правил і гарної поведінки вдома та на вулиці може кожен, слід просто бути терплячим та послідовним і, звичайно, не забувати хвалити хвостика за успіхи.
Надзвичайно важливою у вихованні цуценяти є соціалізація. На жаль, існує хибна думка, що соціалізація - це просто знайомити цуцика з усіма підряд людьми й тваринами. Насправді поняття соціалізації значно ширше ніж здається. Це не просто слідкувати, щоб ваш собака не боявся інших улюбленців і, у свою чергу, не лякав їх. Соціалізація передбачає усвідомлення песиком того, що світ навколо великий, цікавий і безпечний. Таке сприйняття формує здорову психіку хвостика, дозволяє попередити надмірну лякливість чи агресію.
Найважливіший період для соціалізації цуценяти – перші три місяці життя. Це дійсно чарівний та надзвичайно відповідальний період, у який формується світосприйняття хвостика, його уявлення про місце, де він живе, людей та інших тварин. Позитивний досвід у цей час сприяє нормальному фізичному та психічному розвитку, формуванню доброзичливого характеру та стимулює когнітивні здібності. Цуценя, яке не було соціалізоване вчасно, буде занадто боязким, обережним і лякливим у спілкуванні з людьми та іншими улюбленцями. Якщо встигнути до 14-тижневого віку презентувати малюкові світ у позитивному ключі, він виросте більш здоровим, розумним та спокійним, легше адаптуватиметься до нових ситуацій і впевненіше почуватиметься при спілкуванні з людьми та іншими хвостиками.
Соціалізація – це процес, що триває все життя, але головна його частина триває до 12-14 тижнів життя вашого цуценяти. Одразу після народження цуценята не бачать і не чують, але відчувають дотики і запах, а з 4-6 тижнів починають активно вивчати світ навколо. В цей час їм слід отримати якнайбільше емоцій та досвіду від контактів за навколишнім світом, звикнути до звуків пральної машини, пилососа, дзенькоту каструль, дзюрчанню води, почути грім та сирену. Малюкам, які ще не виходять за межі будинку, слід облаштувати майданчик з різноманітними іграшками, познайомити з різними текстурами, дозволити вивчити всі закутки будинку.
Ви маєте стежити за всіма цими діями, оберігати вихованця та стимулювати допитливість ласощами, аби малюк відчував себе у безпеці і не втрачав цікавість до нового. Водночас важливо не перенавантажувати хвостика новими враженнями, під час соціалізації малюк має почуватися себе комфортно, а не в пастці. До 12-14 тижнів песик має познайомитися з такими предметами і спокійно реагувати на них: дзеркало, віник або щітка, повітряні кульки, поліетиленові пакети, вся наявна побутова техніка, телевізор, колонки, автомобіль, коляска тощо.
Коли собака зможе виходити надвір, кількість звуків, запахів, текстур зросте в рази, тому поступово, але наполегливо пропонуйте щодня песикові нові враження: дайте побігати по траві, доріжці, піску, по воді. Забезпечте спілкування з іншими цуценятами або невеликими песиками для того, щоб малюк зрозумів, як поводитися в компанії. Для того, щоб розширити світогляд собаки, навчити його спокійно сприймати різні ситуації, відвідуйте різноманітні місяця:
🐾 погуляйте лісом, перелазячи через гілки дерев та пробираючись чагарями;
🐾 відвідайте великий торговий центр
🐾 пройдіться вулицею з інтенсивним автомобільним рухом
🐾 проїдьте кілька зупинок автобусом, метро, потягом, відвідайте вокзал;
🐾 погуляйте в парку або біля води
🐾 візьміть улюбленця до зоопарку або на ферму, щоб він міг дізнатися про існування інших тварин
🐾 якщо є можливість, візьміть хвостика з собою на роботу
🐾проводьте час на майданчику з іншими песиками (підходящого віку та розміру) та ін.
Корисно буде познайомити песика з людьми різного віку та кольору шкіри, а також з людьми, що користуються милицями, паличкою, інвалідним візком. Не забувайте пригощати улюбленця смаколиками під час усіх цих пригод, гладити, заспокоювати за потреби, аби він не відчував стресу від контакту з чимось новим. Дайте йому можливість обирати, вивчати даний предмет чи ні, спілкуватися з цим песиком чи іншим разом. Ваше розуміння, турбота і захист дозволять малюкові почуватися впевнено і зрозуміти, що світ навколо не такий вже й страшний, а сам він завжди може покластися на вас.
Пам’ятайте, що в віці до 14 тижнів цуценята дуже вразливі, зустріч із агресивним собакою, надто гучний сигнал машини або гуркотіння поїзда можуть викликати фобію, яку буде важко подолати, тому дуже ретельно плануйте свої пригоди з цуценям, будьте уважні, піклуйтеся про його комфорт і безпеку.
Треба памʼятати, що собаки - соціальні тварини, які моментально зчитують наш настрій та самопочуття. Якщо у вас часто поганий настрій, істерика, ви не стримуєте емоції, кричите, робите різкі рухи, відповідно у вас виросте істерична ляклива собака. Якщо ж давати собаці виражати свою природну поведінку, закривати її природні потреби та підтримувати, то у вас будуть гармонійні довірчі стосунки, де собака буде почуватися в безпеці та відчувати, що ви її любите та підтримуєте.
Хочеш дізнатися більше?
Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:
- Старіння пухнастих
- Агресія у собак
- Сімейні зміни та їхній вплив на собак
- Психологічна допомога улюбленцям
Наші соціальні мережі
