Зміст
Лікування сепараційної тривоги у собак
Сепараційна тривога в собаки: що точно не можна робити
Чи можна позбавитися сепараційної тривоги назавжди
Проблема самотності та розлуки або, як кажуть фахівці, сепараційна тривога або тривога розлуки, є однією з найбільш недооцінених серед власників собак.
Часто не розуміючи серйозність проблеми люди її романтизують, роблять відео про те, як собака проводжає їх до дверей і сидить під ними, або про те, як песик бігає і шукає їх в усіх куточках оселі. Насправді це не смішно і не зворушливо, в цій ситуації собака відчуває справжній страх, схожий на панічний напад у людини, коли в організм виділяється багато гормонів стресу. Якщо проблема серйозна, то тривога доповнюється деструктивною поведінкою: розриванням речей та взуття, гризінням меблів та іншими неприємними для нас, людей, моментами.
Чому проблемі самотності слід приділяти особливу увагу? Річ у тім, що після появи на світ собаки ростуть у колективі, весь час поряд з песиком матір та інші цуценята. До 2-3 місяців, а то й більше, песик перебуває в оточенні собі подібних, а забираючи малюка до себе додому, люди одразу позбавляють його звичного оточення. Якщо в цей період ви залишите цуценя вдома одне, до чого малюк зовсім не готовий, ви спровокуєте розвиток сепараційної тривоги. Невдовзі вона призведе до порушень поведінки собаки, і тоді ми будемо скаржитися, що улюбленець робить калюжі, псує речі, меблі, намагається втекти.
Причини появи тривоги розлуки
Вихователі чотирилапих друзів досить часто нарікають, що улюбленці за відсутності їх удома починають псувати речі, випорожнюються у недозволених місцях, гризуть двері, намагаються втекти тощо. І не розуміють, що це не ознака невихованості песика чи його бажання завдати шкоду – це симптом надзвичайно сильного стресу. Уявіть, що людина боїться висоти, а ви підняли її на верхівку хмарочоса і підвели до краю даху. Зрозуміло, що людина буде смертельно налякана. Саме у такому самому стані перебуває собака, коли ви залишаєте його самого вдома, якщо він не привчений залишатися на самоті.
Однак бувають випадки, коли песик вів себе цілком нормально, аж раптом почав скиглити і пускати слину, коли ви збираєтеся йти з дому, бурхливо радіти вашому поверненню, аж так, що втрачати контроль над сечовипусканням, псувати ваше взуття чи інші речі, коли лишається вдома сам.
Проблема самотності може розвиватися поступово протягом певного часу або з’являтися під тиском певних обставин:
🐾 зміна господаря або родини: песики, яких передають від однієї людини іншій або беруть з притулку, частіше відчувають тривогу, ніж хвостики, які з дитинства живуть в одній родині;
🐾 переїзд: нове місце проживання, незнайоме і тому підозріле, викликає у собак загострення сепараційної тривоги;
🐾 радикальна зміна розкладу життя господаря: якщо ви працювали віддалено або неповний день, а потім знайшли роботу, яка потребує відсутності 6-8 годин, ваш підопічний відчує сильний стрес, який здатен спровокувати проблему самотності;
🐾 відсутність когось із членів родини: смерть або від’їзд одного із членів родини, до якого собака звик, викликає тривогу;
🐾 події, які спричиняють сильний стрес: вони руйнують в песика почуття стабільності, впевненості, тож хвостик починає хвилюватися, боятися залишатись на самоті;
Улюбленці, що страждають на тривогу розлуки, починають нервувати і хвилюватися, коли ви збираєтеся вийти з дому. Деякі навіть намагаються затримати господаря, приміром, хапаючи сумку чи взуття і тікаючи з ними. Після того, як ви покинули дім, песик починає гавкотіти або вити, бігати, шукаючи господаря, а потім знімати надмірне напруження, розгризаючи ніжки стільців, пульт від телевізора, роздираючи ковдри і подушки.
Коли ви повертаєтеся додому, хвостик радіє так, ніби не бачив вас кілька місяців: стрибає, облизує, капає слиною і може навіть випустити трохи сечі. Така поведінка також часто викликає захват у господарів, але не є нормою для собаки, тож якщо ви спостерігаєте її, слід приділити підопічному особливу увагу і якомога швидше почати вирішувати проблему.
Як зрозуміти, що в собаки може бути проблема самотності? На неї вказують такі симптоми:
🐾 сечовипускання та дефікація, коли песик залишається вдома сам (тільки якщо це не цуцик);
🐾 гавкотіння та скавучання;
🐾 слинотеча;
🐾 жування, риття та знищення речей;
🐾 спроби втекти;
🐾 відмова від їжі;
🐾 копрофагія;
🐾 ходіння по колу або туди-назад по одній лінії.
Зважайте, що кожен із перелічених симптомів може вказувати не лише на проблему самотності, але й на проблеми зі здоров’ям. Приміром, копрофагія виникає від нестачі в раціоні певних мікроелементів. Неконтрольоване сечовипускання спостерігається при хворобах нирок, інфекції сечовивідних шляхів, діабеті, хворобі Кушинга, неврологічних захворюваннях, вікових змінах в організмі. Також проблеми здатні викликати деякі ліки. Слинотеча може бути від зламаного зуба, запалення ясен або нудоти. Тому перед тим, як починати лікувати вихованця від сепараційної тривоги, відвідайте лікаря і переконайтеся, що хвостик не має проблем зі здоров’ям.
Зважайте, що незначне сечовипускання відзначається в песиків-«хлопчиків» і деяких «дівчаток», які таким чином позначають свою територію. А якщо хвостик у вас дома недавно або ви взяли його з вулиці, то калюжі є показником того, що песик ще не опанував правила поведінки у вашому домі, тож потрібно приділити більше уваги його вихованню або звернутися до кінолога.
Лікування сепараційної тривоги у собак
При лікуванні проблеми самотності головне завдання – усунути тривогу, яка виникає у песика під час вашої відсутності, і навчити його насолоджуватися такими моментами. Для цього потрібна система вправ та заходів, яка привчить хвостика залишатися самого і не відчувати страху або занепокоєння.
Іноді для того, аби песик почувався наодинці затишніше, використовують клітку або переноску як схованку або будиночок, не зачиняючи дверцята, щоб у собаки була змога вільно пересуватись, якщо буде бажання вийти. В неї можна покласти улюблені іграшки, ласощі, улюблений плед.
Аби способи лікування тривоги були ефективнішими, спершу залишайте собаку на недовгий час, а потім поступово подовжуйте відсутність до кількох годин. Зазвичай собака, який може півтори-дві години спокійно побути сам, здатен витримати розлуку із господарем у 4-6 годин.
Якщо ваш хвостик страждає на середню або важку форму проблеми самотності, бажано звернутися до фахівця. Зазвичай лікування потребує чимало часу, тривалість лікування залежить від стану, темпераменту та особливостей конкретного песика, тож і система тренувань розробляється індивідуально для кожного вихованця.
Якщо ваш песик починає нервуватися ще тоді, коли ви збираєтеся йти, цю проблему треба пропрацювати в першу чергу. Для модифікації поведінки вам знадобиться допомога рідних, друзів або спеціальної «няні», оскільки важливо, щоб собака не відчував стресу під час лікування. Тобто окрім того часу, який він проводить вдома сам під час тренування, вихованець має бачити когось поруч. Коли з цим моментом ви розібралися, з чого починати?
Щодня кілька разів робіть дії, які передують вашому виходу (беріть сумку, ключі від машини, вдягайте взуття), але залишайтеся вдома. Так песик зрозуміє, що ці дії не завжди вказують на те, що ви залишаєте його самого.
Коли собака почне спокійно спостерігати за вашими зборами, виходьте з оселі буквально на кілька хвилин, щоб улюбленець не встиг злякатися самотності. Поступово подовжуйте час відсутності, залишаючи хвостику цікаві іграшки та ласощі.
Після короткочасної відсутності звертайте увагу на стан песика. Він не повинен встигнути занервувати, доки вас не було. Про наявність стресу свідчать задишка, розширені зіниці, слинотеча, ходіння туди-сюди або по колу, бурхлива радість від вашого повернення. Якщо ви все ж таки помітили ці симптоми, скоротіть час своєї відсутності та збільшуйте його повільніше. Різко міняти час відсутності неможна (приміром з 30 хвилин до 2 годин), бо так ви зведете нанівець усі попередні успіхи. Кінологи та біхевіористи стверджують, що коли хвостик зможе спокійно залишатися сам протягом двох годин, то у більшості випадків він здатний спокійно витримати і довшу розлуку з вами, від 4 до 8 годин. Спершу бажано залишати хвостика на менший проміжок часу, наприклад, на 3-4 години, і поступово збільшувати його до 7-8 годин, додаючи по 10-20 хвилин.
У деяких випадках при модифікації поведінки допомагають ліки. Обов’язково проконсультуйтеся з ветеринаром перед тим, як пропонувати песику той чи інший препарат для корекції поведінки. Зазвичай, лікарські засоби використовуються у дуже важких випадках, коли собака, залишаючись сам удома:
🐾 травмується через нервування;
🐾 псує меблі, одяг, взуття, інші речі;
🐾 становить загрозу для інших улюбленців;
🐾 намагається вибратися у вікно, двері чи за паркан.
Ліки не є самостійним засобом, вони використовуються як доповнення до тренувань, знижуючи загальну тривожність і підвищуючи ефективність лікування.
Якщо ви розумієте, що в песика є сепараційна тривога, не звинувачуйте себе в тому, що погано виховали його або розбалували. На жаль, тривога розлуки може розвинутися практично у будь-якої собаки і більшість улюбленців стикалися з нею. Це не залежить від породи, віку, рівня активності. Спровокувати проблему можуть будь-які фактори, приміром, гучний ремонт сусідів, розлучення подружжя чи неочікуваний візит незнайомця.
Сепараційна тривога в собаки: що точно не можна робити
У жодному разі не сваріть або карайте собаку за те, що він робить поки вас немає вдома. Собака не погано поводиться, його поведінка - це напад паніки.
🐾 Не використовуйте обладнання, яке може бути болючим або страшним для песика, наприклад нашийник «антигавкіт», який може тільки погіршувати стан вихованця.
🐾 Не залишайте собаку в клітці, бо цим ви теж погіршуєте його стан та якість життя
🐾 Не залишайте собаку одного довше, ніж він може витримати. Дуже допомагає у відстежуванні стану улюбленця камера спостереження, за допомогою якої ви зможете зрозуміти, що собака починає нервувати і потребує допомоги.
Якщо у собаки є проблеми зі здоров'ям, спочатку вирішіть їх: вилікуйте гострі захворювання або візьміть під контроль хронічні, лише потім переходьте до тренувань.
Чи можна позбавитися сепараційної тривоги назавжди
В більшості випадків страху самотності вдається позбутися після проведення протоколу десенсибілізації або інших методів корекції поведінки, іноді фахівці рекомендують підключати медикаментозну підтримку, але тільки після консультації з ветеринаром або біхевіористом.
Деяким собакам не вдається подолати сепараційну тривогу на 100% попри всі зусилля власника. Тоді варто подумати, як можна адаптуватися до ситуації: наприклад, віддавати улюбленця до собачого «дитячого садочку», запрошувати «собачу няню» або просити когось із друзів або родичів наглядати за хвостиком під час вашої відсутності.
Зверніть увагу, те, наскільки ефективною буде терапія страху самотності, багато в чому залежить від умов утримання собаки.
Хочеш дізнатися більше?
Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:
- Старіння пухнастих
- Агресія у собак
- Сімейні зміни та їхній вплив на собак
- Психологічна допомога улюбленцям
Наші соціальні мережі
