Зміст
Еволюція стосунків людей та собак
Основи емоційного зв'язку песиків та людей
- Спілкування та розуміння
- Залежність та довіра
- Однакова фізіологія емоцій
- Важливість спільних вражень та подій
- Емоційна залежність
Песики — соціальні створіння, і саме тому ми обираємо їх як друзів. Наші стосунки пережили тисячоліття еволюції й тепер суттєво відрізняються від тих, які були на початку нашої спільної історії.
Вислів «Собака — найкращий друг людини» з'явилася не випадково. Вважається, що вперше ці слова виголосив король Пруссії Фрідріх у 1789 році, звертаючись до свого улюбленця — італійського хорта. Однак всесвітньої популярності ця фраза набула після сумної та зворушливої історії, що сталася у США у 1869 році.
Якось мисливський пес на прізвисько Старий Барабан вночі заліз у двір сусіда. Сусід застрелив непроханого гостя, і компаньйон собаки Чарльз Берден подав на нього до суду. Розгляд справи тривав довго і дійшов до Верховного суду. Перевага була на боці обвинуваченого, адже він мав повне право захищати свою власність від будь-яких вторгнень. Талановитий адвокат Джордж Грем Вест, який представляв інтереси Бердена, пообіцяв, що виграє справу або попросить вибачення перед усіма песиками штату Міссурі.
Його зворушлива промова кардинально змінила хід справи та стала одним із визначних творів ораторського мистецтва. «Ода собаці» прославила Веста і нещасного песика, загибель якого стала причиною розгляду. Зараз перед будинком суду в містечку Уорренсбурзі, штат Міссурі, стоїть пам'ятник Старому Барабану. А я пропоную вам ознайомитися з перекладом виступу юриста:
«Панове присяжні, найкращий друг людини у цьому світі може повстати проти неї та стати її ворогом. Її син чи дочка, яких вона з любов'ю виховувала, можуть виявитися невдячними. Ті, хто нам найбільш близький і дорогий — ті, кому ми довіряємо своє щастя і добре ім'я, можуть стати зрадниками... Люди, які готові падати навколішки, щоб вихваляти нас, коли ми досягли успіху, можуть першими кинути камінь у момент невдачі. Єдиний абсолютно безкорисливий друг людини в цьому егоїстичному світі, той, який ніколи не виявиться невдячним чи підступним, — це його собака.
Панове присяжні, собака залишається поруч із людиною в достатку і в бідності, у здоров'ї та хворобі. Він спатиме на холодній землі, де лютують зимові вітри, тільки для того, щоб бути поряд зі своїм господарем. Він лизатиме руку, навіть коли в ній немає їжі... Він охороняє сон свого жебрака так само, якби той був принцем. Коли всі друзі покидають, він лишається. Коли багатство відлітає, а репутація руйнується, він так само постійний у своїй любові, як сонце у своїй подорожі небом».
Впевнена, що всі люди, які мають поряд добрих пухнастих друзів, підпишуться під кожним словом цієї промови. Зв'язок між собаками та людьми створювався століттями, і те, що ми спостерігаємо зараз, — це унікальні стосунки. Багато різних улюбленців формують зв'язки з людьми, проте з безмежною прихильністю собаки, його безумовною любов'ю вони не можуть зрівнятися. Як же вдалося створити такий зв'язок?
Еволюція стосунків людей та собак
Собака — перша жива істота, одомашнена людиною. Вчені й досі сперечаються, коли саме це сталося. У Сибіру та Європі археологи знаходять останки собак поряд зі стоянками людей, яким 25-30 тисяч років. У Саудівській Аравії на наскельних малюнках, датованих IX тисячоліттям до н. е., зображено людину з собакою. Тобто одомашнення відбулося багато тисячоліть тому. В якийсь момент еволюція диких хижаків почала йти паралельно з еволюцією людей.
Змінювалася людина, і разом з нею змінювався собака: у нього з'являлися фізіологічні та поведінкові особливості, які відрізняють його від диких родичів. Згодом розпочався відбір собак, які найкраще відповідали вимогам різних груп людей. Так з'явилися собаки-мисливці, собаки-пастухи, собаки-охоронці. Завдяки багатовіковій селекції у собак розвинулися риси, що роблять їх більш чутливими до емоцій та поведінки людини.
Сучасні улюбленці дуже добре адаптуються до життя з людьми та здатні розуміти та реагувати на сигнали, які людина подає свідомо чи мимоволі. Саме здатність до емпатії сприяє встановленню зв'язку між пухнастими та їхніми людьми, що виходить за межі взаємин «головний — залежний».
Основи емоційного зв'язку песиків та людей
Спостереження за улюбленцями у процесі спілкування з їхніми людьми показали, що стосункии «людина-собака» включають дуже багато різноманітних аспектів. Спробуємо виділити основні моменти.
Спілкування та розуміння
Одним із ключових факторів виникнення міцної прихильності між собаками та людьми є унікальна здатність хвостиків відчувати людей. У цьому процесі беруть участь усі органи чуттів: нюх, зір, слух. Дослідження поведінки собак показали, що вони вміють аналізувати:
🐾 мову тіла, напругу м'язів;
🐾 тембр, інтонацію та гучність голосу;
🐾 запах;
🐾 вираз обличчя та міміку;
🐾 частоту дихання.
Гавчикии можуть ловити такі тонкі сигнали, які ми навіть не усвідомлюємо. А вони не тільки сприймають цю інформацію, але й інтерпретують її, будуючи свою поведінку відповідно до ситуації. Якщо вам здається, що ваш улюбленець відчуває, коли ви щасливі, сумуєте, чимось засмучені чи чекаєте на щось, то вам не здається. Улюбленець справді відчуває ваш стан і доступними йому способами намагається допомогти та підтримати. Таке взаєморозуміння створює основу для стосунків, побудованих на емпатії та міцній дружбі.
Залежність та довіра
Собаки повністю залежать від людей. Людина надає улюбленцю їжу, притулок, захист, дбає про нього — в результаті у хвостатого розвиваються відчуття довіри та безпеки. У природі собаки були зграйними тваринами, але тепер зграєю улюбленця є ви та ваша родина.
Собаки навчаються асоціювати своїх людей із позитивним досвідом, прив'язуються до них емоційно. Людина, яка доглядає собаку, стає джерелом комфорту та затишку, ще більше зміцнюючи прив’язаність улюбленця.
Однакова фізіологія емоцій
Емоційна прихильність людини та гавкусика діє в обидві сторони. Радісне виляння хвостом, облизушки та обіймашки, коли ви повертаєтеся додому, йдете разом на прогулянку, пропонуєте цікаву іграшку, — це прояв безмежної любові та відданості.
З іншого боку, люди, які постійно спілкуються з пухнастиками, теж змінюються. Насамперед спрацьовує ендокринна система: взаємодія з собакою вивільняє окситоцин, який називають «гормоном кохання», «гормоном спілкування», «гормоном обіймів». Гормональна реакція посилює та зміцнює позитивний зв'язок між людиною та собакою. Крім того, нещодавні аналізи показали, що у собак також виробляється окситоцин під час спілкування зі своєю людиною.
Важливість спільних вражень та подій
Чим більше у вас з улюбленцем спільних позитивних вражень і пригод, тим міцніший ваш зв'язок. Як не дивно, собаки полюбляють не далекі поїздки чи несподівано довгі прогулянки новими місцями (у деяких хвостиків зміна звичного розкладу викликає стрес), а рутину. Щастя собаки — жити стабільним і передбачуваним графіком. Тому так важливо спілкуватися з улюбленцем під час щоденних прогулянок, грати з ним, приділяти йому увагу. Саме такі дрібниці поглиблюють емоційний зв'язок — песик вірить вам як гаранту свого добробуту та безпеки.
Емоційна залежність
Так само як маленькі діти дивляться на своїх батьків, щоб за їхньою поведінкою зрозуміти, як реагувати на ту чи іншу ситуацію, так і собаки спостерігають за людиною у пошуках схожих знаків. Коли їх люди спокійні та впевнені, хвостики сприймають ситуацію як таку, що не несе загрози.
«Емоційний зв'язок між людьми та собаками є суттю стосунків», — стверджує Клайв Вінн, професор психології та директор Canine Science Collaboratory в Університеті штату Арізона Клайв Вінн.
Собаки легко підхоплюють нашу радість і так само швидко — занепокоєння чи смуток. Дослідження показали, що песики здатні переймати наші позіхання, відчувають підвищення рівня кортизолу, коли чують плач дитини, та реагують на різні інтонації в розмові. Для того, щоб у собаки почав вироблятися окситоцин, їй буває достатньо просто подивитися в очі своїй людині. Так само цей гормон підвищує увагу і сприйнятливість улюбленця до змін емоційного стану людини. Хвостик не просто інтерпретує ті чи інші сигнали, а й будує свою поведінку відповідно до них.
Під час експерименту, коли компаньйон песика або незнайома людина поряд плакали або сміялися, то набагато більше уваги собака приділяв тому, хто плаче — рівень візуального та фізичного контакту був набагато вищим. Тобто пес розумів, що людина, яка плаче, потребує допомоги. Прив’язаність собаки до її людини обумовлена чотирма поведінковими компонентами:
🐾 притулок (у будь-якій незрозумілій чи стресовій ситуації присутність її людини пом'якшує стрес в улюбленця);
🐾 надійний тил (коли людина неподалік, собака активніше досліджує навколишній світ і більш рішуче діє у складних ситуаціях);
🐾 дистрес при розлуці (без людини собака не може повністю пристосуватися до стресових факторів і страждає);
🐾 пошук близькості (якщо собака сумнівається, засмучений, розгублений, він намагається триматися ближче до людини, привернути його увагу).
Залежно від того, яке ставлення демонструє людина щодо улюбленця, формується стиль прив’язаності. Відповідно до теорії прив’язаності існує кілька типів взаємостосунків:
🐾 надійний;
🐾 тривожний;
🐾 уникаючий;
🐾 дезорганізуючий.
Про психологічне здоров'я собаки свідчить перший тип, решта три є невротичними.
Собаки з надійним типом прихильності почуваються улюбленими, захищеними, не схильні виявляти агресію до незнайомців без адекватних причин. Впевнені, що їхня людина завжди допоможе, не залишить їх, тому не тривожаться під час розлуки.
Уникаючий тип прихильності характеризується прагненням до близького контакту, бажанням ласки та любові, але при цьому хвостик продовжує поводитися відсторонено, зберігає дистанцію, іноді здається, що він не цікавиться своєю людиною та не радіє йому.
Песики з тривожним типом прихильності насторожено ставляться до людей, у тому числі й до своєї людини, а також до інших пухнастиків, у всьому бачать загрозу, постійно чекають неприємностей, відчувають стрес при найменших змінах у житті чи оточенні.
Найбільш руйнівний тип прихильності – дезорганізуючий. Він характеризується непередбачуваністю улюбленців, необґрунтованою агресією, деструктивною поведінкою. У цьому випадку людині слід якнайшвидше звернутися до досвідченого кінолога, ветеринара та зоопсихолога, щоб виявити причину такої поведінки та допомогти гавчику.
Як бачите, наші хвостаті улюбленці мають міцний емоційний зв’язок зі своєю людиною, значно більший, ніж вважалося донедавна. Песик прив’язаний до господаря не лише тому, що він його годує й надає прихисток, це єднання на чуттєвому та навіть гормональному рівні: під час спілкування пес «зчитує» ваші емоції, спілкування сприяє виділенню однакових гормонів радості.
Однак за різних обставин можливий розвиток різних типів прив’язаності собаки, і який саме тип буде у вашого пухнастика – залежить виключно від вас. Якщо у вас з’явилося цуценя, з перших днів приділяйте йому увагу, піклуйтеся, навчайте, тоді поведінка хвостика буде адекватною й передбачуваною. Відсутність уваги, піклування, стрес, несприятливі умови життя часто спричиняють формування невротичного типу прив’язаності. Якщо ви помітили, що поведінка собаки змінилася або не відповідає вашим очікуванням, якомога швидше зверніться до ветеринара та кінолога.
Хочеш дізнатися більше?
Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:
- Старіння пухнастих
- Агресія у собак
- Сімейні зміни та їхній вплив на собак
- Психологічна допомога улюбленцям
Наші соціальні мережі
