Зміст
Цистит у собак — поширене захворювання, викликане розвитком запалення у сечовому міхурі. Часто це захворювання супроводжується також запаленням сечовивідного каналу.
Цистит у собак з’являється з різних причин, які розглянемо більш детально, але ознаки недуги будуть однаковими. Цистит у собак симптоми має дуже характерні. Якщо у вас з’явилося питання: чому собака часто пісяє, особливо невеликими «порціями», — то, швидше за все, у хвостика саме ця проблема. Також характерними ознаками циститу є біль у нижній частині живота, скавучання під час випорожнення, апатичність, мутна сеча з неприємним запахом, кров’янисті, гнійні виділення з уретри.
Проблема виникає у собак різних вікових груп і порід, тож не можна сказати, що певні песики мають до неї схильність. Однак дослідження показали, що кобелі хворіють на цистит рідше, ніж самиці. Це пов’язано з будовою сечостатевої системи.
Анатомія та фізіологія сечостатевої системи собак у самців та самок мають суттєві відмінності, що зумовлено специфікою будови репродуктивних органів. Сечова система виконує низку функцій: фільтрацію крові, утворення та виведення сечі, підтримання водно-електролітного балансу та виведення продуктів обміну речовин. До системи входять:
- нирки — парні органи, що відповідають за фільтрацію крові та утворення сечі;
- сечоводи — це органи у вигляді трубок, через які сеча потрапляє з нирок до сечового міхура;
- cечовий міхур — м’язовий орган, який накопичує сечу до моменту сечовипускання;
- уретра — трубчастий орган, призначений для виведення сечі з сечового міхура назовні. У самок сечівник коротший і ширший порівняно з кобелями, що, вочевидь і є основною причиною того, що інфекція потрапляє до сечового міхура швидше.
Нирки фільтрують кров, видаляючи надлишок води, електролітів та відходів метаболізму, утворюючи первинну сечу. Після повного всмоктування корисних речовин з рідини утворюється кінцева сеча, яка через сечоводи потрапляє до сечового міхура. Особливістю сечового міхура є здатність розтягуватися, що дає можливість накопичувати сечу тривалий час. Коли об’єм сечі досягає певного рівня, рецептори стінок міхура стимулюють позив до сечовипускання. Тоді м’язи сечового міхура скорочуються, а сфінктер сечівника розслабляється, дозволяючи сечі вийти назовні. Сечівник у кобелів проходить через статевий член і виконує подвійну функцію — виведення сечі та сперми. У самок сечовипускальний канал відкривається в піхву, що є спільним для сечової та статевої систем. Таке анатомічне розташування сприяє проникненню інфекції ззовні, особливо під час тічки або вагітності, коли змінюється гормональний фон, а імунітет слабшає.
Цистит у собак: причини
Цистит у собак — це запалення сечового міхура, яке може мати різні форми залежно від причин виникнення та характеру перебігу захворювання.
Хвороби собак, пов’язані з сечовивідною системою, мають не лише різноманітні причини, але й мають різний перебіг. Первинний цистит розвивається самостійно, без наявності інших захворювань. Вторинний цистит є наслідком вже наявних патологій, наприклад, сечокам’яної хвороби, пухлин або анатомічних аномалій.
Гострий цистит — це раптовий початок із вираженими симптомами: частим сечовипусканням, болем та кров’ю у сечі. Хронічний цистит розвивається поступово або є наслідком неякісного лікування гострої форми циститу. Хронічний цистит має тривалий перебіг із періодичними загостреннями та менш вираженими симптомами.
Основні види циститу у собак
Розглянемо основні види хвороби, щоб краще розуміти особливості їхнього протікання та лікування.
Бактеріальний цистит
Найпоширеніша форма хвороби собак, спричинена бактеріальною інфекцією сечового міхура. Відзначають висхідну та низхідну форми зараження. Висхідна форма зазвичай розвивається при потраплянні бактерій з вульви або анального отвору, а також із забрудненої шерсті навколо анусу або геніталій. Низхідне зараження викликане збудниками пієлонефриту або нефриту, тобто це наслідок недолікованих вчасно хвороб нирок. Патогенні мікроорганізми із кров’ю можуть потрапити до сечового міхура з будь-якого органу, ураженого бактеріями.
Симптоми бактеріального циститу у собак:
- часте сечовипускання (полакіурія): собака часто сідає для сечовипускання, проте кількість сечі зовсім незначна, буквально кілька крапель;
- біль під час сечовипускання: собака може скавучати, проявляти неспокій або уникати сечовипускання через біль;
- кров у сечі (гематурія);
- помутніння сечі та неприємний запах;
- нетримання сечі: песик може мимовільно мочитися у будь-якому місці, що для нього нехарактерно;
- млявість, втрата апетиту, підвищена спрага;
- постійне вилизування статевих органів.
Діагностика бактеріального циститу у собак починається зі збору анамнезу. Ветеринар розпитає вас про поведінку улюбленця, частоту сечовипускання та зміни в стані здоров’я. Також необхідне обстеження черевної порожнини, статевих органів, оцінка загального стану та низка досліджень, зокрема, загальний аналіз на наявність бактерій, лейкоцитів, еритроцитів, білка, а також посів сечі, який дозволяє визначити тип збудника інфекції та його чутливість до антибіотиків.
Ультразвукове дослідження (УЗД) дозволить оцінити стан стінок сечового міхура, виявити камені або новоутворення. Рентген зазвичай рекомендується при підозрі на сечокам’яну хворобу.
Аналізи крові знадобиться для оцінки загального стану організму та виключення системних інфекцій. Якщо песик хворіє на цистит не вперше, може бути корисним обстеження на гормональні порушення, анатомічні аномалії чи імунні захворювання.
Лікування циститу у собак призначає лише лікар на основі огляду і результатів лабораторних досліджень. Ветеринар призначає антибіотикотерапію відповідно до результатів посіву сечі, а також симптоматичну терапію (спазмолітики, уросептики). Важливе дотримання дієти та забезпечення доступу до чистої води. Регулярний контроль сечі після лікування допомагає переконатися в успішності терапії та уникнути рецидивів.
Ідіопатичний цистит
Ідіопатичний цистит діагностується після виключення бактеріальної інфекції та інших патологій сечовивідних шляхів. У собак ця недуга зустрічається рідше, ніж у котів, хоча є досить поширеною.
Ідіопатичний цистит у собак — це запальне захворювання сечового міхура, причину якого не можна встановити після виключення інших можливих факторів. Коли очевидно, що причиною є не бактеріальні інфекції, камені в сечовому міхурі, пухлини або анатомічні аномалії, ветеринар ставить подібний діагноз. Точна причина ідіопатичного циститу невідома, але існують фактори, які можуть сприяти його розвитку:
- стрес: запалення сечового міхура часто є наслідком сильних переживань, різких змін психоемоційного стану собаки, приміром, через переїзд, появу нового члена родини, гучні звуки, конфлікт з іншим улюбленцем або людиною тощо;
- гормональні порушення: зміни рівня кортизолу можуть послаблюють імунну систему та спричиняють запалення;
- гіперактивність нервових закінчень у сечовому міхурі: підвищена чутливість нервів до подразнень.
Симптоми ідіопатичного циститу схожі з іншими формами циститу: часте болісне або утруднене сечовипускання, нетримання сечі або крапельне виділення, кров у сечі, надмірне вилизування статевих органів через подразнення, зниження активності, млявість. Однак для ідіопатичного циститу характерно, що симптоми часто виникають епізодично й можуть зникати самостійно без лікування.
Діагностика ідіопатичного циститу полягає передусім у виключенні бактеріальних інфекцій, наявності каменів. Для цього знадобиться посів сечі (для виключення бактеріальної інфекції) та УЗД сечового міхура, яке дозволяє виключити потовщення стінок, поліпів чи пухлин. За допомогою рентгена підтверджується відсутність каменів. Додатково можуть призначатися аналізи на гормональні порушення, виявлення системних захворювань (діабет, хвороби нирок та ін).
Основою терапії є підтримка загального стану собаки та зниження стресу. Потрібно забезпечити улюбленцю спокійне затишне й тепле місце для відпочинку, усунути фактори, які викликають тривогу. За призначенням ветеринара використовуються седативні препарати. Також призначається симптоматичне лікування: спазмолітики, анальгетики, уросептики для підтримки здоров’я сечовивідних шляхів. Під час хвороби рекомендоване дієтичне харчування — корми, розроблені для зниження подразнення слизової сечового міхура (дієти для профілактики урологічних проблем). У собаки має бути постійний доступ до свіжої води. Аби уникнути рецидивів, слід забезпечити хвостику оптимальні умови життя та регулярно проходити обстеження у ветеринара.
Ідіопатичний цистит часто має хронічний характер із періодичними рецидивами. Правильна корекція умов життя та симптоматичне лікування дозволяють мінімізувати прояви захворювання та покращити якість життя собаки.
Ювенільний цистит у самок
Ювенільний цистит у чотирилапих «дівчаток» — це запалення сечового міхура, яке розвивається у молодих собак у віці до одного року. Воно часто виникає через анатомічні та фізіологічні особливості молодих особин.
Причини ювенільного циститу у собак підліткового віку:
- анатомічні особливості: укорочена та широка уретра сприяє легкому проникненню бактерій у сечовий міхур;
- слабкий імунітет: імунна система у молодих собак ще не повністю сформована, що знижує здатність організму протидіяти інфекціям;
- застій сечі: нечасте сечовипускання або затримка сечі сприяє розвитку інфекцій;
- фактори довкілля: переохолодження, неправильний догляд, забруднення шерсті та недостатня чистота у місці проживання.
Симптоми ювенільного циститу не відрізняються від ознак інших видів циститу, це часте сечовипускання з невеликою кількістю рідини, біль під час сечовипускання, гематурія, млявість, зниження апетиту, підвищена спрага.
За наявності ознак циститу у молодих собак, особливо «дівчаток», ветеринар зробить огляд, призначить аналіз сечі для виявлення бактерій, підвищеного рівня лейкоцитів, еритроцитів, білка, оцінки кислотності. Також у комплексі діагностичних заходів робиться посів сечі, УЗД сечового міхура, рентгенографія.
Лікування ювенільного циститу у собак включає використання антибіотиків, які визначаються на основі результатів посіву сечі, протизапальні й спазмолітичні засоби, уросептики, пробіотики та пребіотики для підтримки мікрофлори, якщо використовуються антибіотики.
Улюбленцю також знадобиться спеціалізована дієта для підтримки здоров’я сечовивідної системи. Ветеринар порадить найкращий корм або натуральні продукти, які мають складати раціон хвостика. Дуже важливо забезпечити постійний доступ до свіжої води для збільшення діурезу.
Важливим фактором одужання та запобігання повторним запаленням є гігієна. Слідкуйте за чистотою шерсті собаки, регулярно прибирайте його помешкання, чистіть та обробляйте антисептичними і протипаразитарними засобами. Не забувайте мити лапи, за потреби живіт та хвіст після прогулянки. Аби уникнути переохолодження, придбайте для улюбленця відповідний одяг. Якщо песик живе на вулиці, утепліть його помешкання або облаштуйте його у приміщенні з опаленням. Подбайте про збалансоване повноцінне харчування собаки, забезпечте чистою питною водою та умовами для регулярного випорожнення сечового міхура.
Вторинний цистит як наслідок сечокам’яної хвороби
Цистит у собак часто супроводжується сечокам’яною хворобою. Наявність каменів (уролітів) у сечовивідних шляхах може подразнювати слизову оболонку сечового міхура, створюючи сприятливі умови для розвитку інфекцій та запалення. Камені травмують стінки нирок, сечового міхура та уретри, спричиняючи запалення. Також часом вони блокують відтік сечі, вона застоюється і в ній починають розмножуватися патогенні мікроорганізми. Застій сечі та пошкодження слизової оболонки полегшують проникнення та розмноження бактерій.
Симптоми циститу на фоні сечокам’яної хвороби не відрізняються від ознак при інших видах захворювання. Діагностика включає аналіз сечі для виявлення кристалів, бактерій, підвищеного рівня лейкоцитів та еритроцитів, бактеріологічний посів сечі для визначення наявності бактеріальної інфекції та її чутливості до антибіотиків. Ультразвукове дослідження і рентген дозволяють оцінити розмір і розташування каменів у сечовому міхурі, а також оцінити стан його стінок.
Лікування передбачає усунення першопричини хвороби — розчинення каменів за допомогою спеціальної дієти та препаратів або їхнє видалення хірургічним шляхом. Також призначаються антибіотики та підтримуюча терапія.
За наявності вторинного циститу слід вжити особливих заходів для запобігання рецидивам. Необхідно регулярно проходити обстеження у ветеринара, розробити для собаки збалансовану дієту, забезпечити доступ до води.
Вторинний цистит у кобелів на фоні простатиту
Цей вид циститу зустрічається в собак старшого віку, коли запалення передміхурової залози (простатит) впливає на стан сечового міхура. Це захворювання виникає через анатомічну близькість простати до сечового міхура та уретри, що сприяє поширенню інфекції.
Причини вторинного циститу на фоні простатиту:
- бактеріальні інфекції простати, що поширюються на сечовий міхур через уретру. Застій простатичного секрету може створювати сприятливе середовище для бактерій;
- обструкція сечовивідних шляхів. Запалення простати викликає збільшення органа, що ускладнює відтік сечі та сприяє її застою.
- слабкість імунної системи. Хронічний простатит послаблює місцевий імунітет, сприяючи розвитку супутніх інфекцій.
Цей вид циститу має стандартні симптоми і потребує комплексного обстеження для встановлення діагнозу: загальний аналіз сечі, посів сечі, УЗД та рентгенографія. Лікування передбачає, передусім, комплекс заходів, спрямованих на усунення запалення простати, а також антибіотики, що призначаються на основі аналізу сечі, протизапальні і спазмолітичні препарати, підтримуючу терапію.
Пам’ятайте, що своєчасна стерилізація є ефективною профілактикою захворювань сечостатевої системи. При своєчасному лікуванні вторинний цистит та простатит можна контролювати. У випадках хронічного перебігу потрібен постійний моніторинг і підтримуюча терапія.
Цистит після стерилізації у самок
Післякастраційне нетримання сечі у самок (інконтиненція) — це ускладнення, яке іноді виникає після стерилізації та інколи плутають із запальним процесом у сечовій системі. Післяопераційний цистит насправді пов’язаний з порушенням гормонального балансу, що впливає на тонус уретри та контроль над сечовипусканням.
Причинами післякастраційного нетримання сечі є гормональний дисбаланс, який ослаблює сфінктер уретри; анатомічні особливості (самки з короткою уретрою та собаки великих порід страждають на нетримання сечі частіше), ожиріння (зайва вага збільшує тиск на сечовий міхур і уретру).
Симптоми післякастраційного нетримання сечі:
- виділення сечі під час сну або відпочинку;
- постійно волога підстилка чи лежак;
- запах сечі, подразнення шкіри навколо статевих органів;
- відсутність дискомфорту чи болю під час активного сечовипускання.
Для встановлення діагнозу необхідно з’ясувати час появи симптомів після операції, частоту та умови неконтрольованого сечовипускання, провести аналіз сечі та зробити УЗД.
Лікування післякастраційного нетримання сечі передбачає: медикаментозне підвищення тонусу сфінктера уретри, гормональну терапію, використання спазмолітиків, контроль ваги, фізіотерапію, а у важких випадках — хірургічне лікування.
За перших ознак нетримання сечі у стерилізованої самки важливо негайно звернутися до ветеринара для діагностики та лікування.
Інші причини циститу в собак
Крім вказаних причин циститу у собак, які відзначаються найчастіше, є й інші, рідкісні форми, які час від часу діагностуються в песиків.
Поліпоїдний цистит характеризується запаленням, потовщенням епітелію та утворенням поліпів у сечовому міхурі. Виникає на тлі хронічного запалення.
Емфізематозний цистит зустрічається вкрай рідко. Це запалення сечового міхура, пов’язане з наявністю газу в стінці. Зазвичай причиною хвороби є патогенні газоутворюючі бактерії.
Некротичний цистит — тяжка форма, що характеризується некрозом тканин сечового міхура. Ця хвороба пов’язана з важкими інфекціями, травмами, новоутворенням.
Якщо ви помітили, що улюбленець турбується, відчуває біль, часто присідає, аби справити потребу, а у сечі з’явився неприємний запах, змінився колір, якомога швидше зверніться до ветеринарної клініки. Чим раніше ви почнете лікування хвостика, тим більше шансів подолати хворобу без подальших ускладнень.
Хочеш дізнатися більше?
Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:
- - Хибна вагітність у собак
- - Стерелізація собаки: плюси і минуси
- - Догляд за собакою після стерелізаціі
- - Ознаки вагітності у собак
- - Догляд за лапками взимку
Наші соціальні мережі
