Акіта-іну: догляд та утримання

Зміст

Характер та поведінка Акіта-іну

Оптимальні умови утримання

Догляд за шерстю та гігієна

Фізична активність та дресирування

Здоров'я та профілактика

Догляд за цуценятами

Плюси та мінуси породи

Акіта-іну — одна з найдавніших порід собак, що походить з Японії. Відзначається благородною зовнішністю та незалежним характером. Популярність здобула завдяки історії Хачіко, вірного пса, увічненого у фільмі. Багато людей забажали собі вірного друга, однак самодостатній характер акіта-іну може стати несподіваним сюрпризом. Тому краще завчасно дізнатися особливості породи, щоб побудувати гарні стосунки, міцний зв’язок та приємне сумісне життя. У цій статті ми розглянемо важливі аспекти утримання породи собак акіта-іну.

Характер та поведінка Акіта-іну

Акіта-іну — це собака з виразним характером. Ця порода належить до аборигенної групи, що означає, що на неї менш, ніж на інші, впливав селекційний відбір, тому вона відзначається незалежністю. Собака акіта-іну впевнена в собі, спокійна та врівноважена. Має природну недовіру до незнайомців і може бути настороженою. Діє за власною мотивацією, тому не варто очікувати, що вона одразу виконуватиме всі ваші прохання і постійно чекатиме команд. Собака акіта-іну не надто емоційна чи грайлива, як деякі інші породи. Вона дуже розумна та з нею можна побудувати глибокий зв’язок, однак це потребує багато терпіння та заохочення від опікуна. Якщо ви бажаєте улюбленця, який дотримуватиметься особистих кордонів та не вимагатиме постійної уваги, акіта-іну добре впорається з цим завданням, проте і від людини вона очікуватиме відповідної поваги.

Історія породи та її особливості

Порода собак акіта-іну має багату історію, яка бере початок у стародавніх японських провінціях. Ці собаки століттями використовувалися для охорони, полювання та навіть у військових цілях. Акіти символізують силу, відвагу та вірність. Саме ця порода вважається національним надбанням Японії.

Згодом порода розділилася на два типи: акіта-іну японська та акіта-іну американська. Американська лінія є більшою за розміром, тоді як японська акіта-іну зберегла класичні риси предків.

Зовнішній вигляд

Акіта-іну — це велика, міцна собака з пропорційним тілом. Вона має густу шерсть із підшерстям, закручений хвіст, характерну “ведмежу” морду та стоячі вуха. Існують різні варіанти забарвлення: акіта-іну біла, акіта-іну чорна, акіта-іну тигрова та руда. Вона належить до великих порід і може досягати 71 см у холці; її розмір залежить від лінії. Американська акіта-іну має більший розмір, а вага може досягати 59 кг, у той час як японські важать 35-45 кг. Це масивна порода з особливими вимогами до догляду.

Оптимальні умови утримання

Собака акіта-іну може жити як у приватному будинку, так і в квартирі, але важливо забезпечити достатнє фізичне та ментальне навантаження. Звісно, якщо квартира дуже маленька, утримання цих хвостиків спричинятиме більше складнощів із прибиранням та облаштуванням побуту, особливо коли акіта-іну ще цуценя. Однак у дорослому віці вони не надто активні вдома, за умови гарного вигулу та задоволення всіх потреб.

Варто пам’ятати, що їм потрібні регулярні прогулянки, незалежно від того, чи живуть вони в квартирі, чи в будинку. Адже собака завжди потребує нових вражень та дослідження території, особливо акіта-іну. Також вона повинна мати свій простір у квартирі, де може відпочивати або усамітнюватися за бажанням.

Як облаштувати спальне місце?

Спальне місце для акіта-іну повинно бути розташоване в тихому й затишному куточку, де улюбленця не будуть постійно відволікати активністю поряд. Воно має бути захищене від протягів і мати гарний огляд на ключові для собаки точки в домі (вхід, миска, кошик з іграшками, місце відпочинку людей тощо). Лежанка повинна бути комфортною та відповідного розміру, щоб улюбленець міг витягнутися у повний зріст або лягти в будь-яку іншу зручну позу. Також варто пам’ятати, що багато песиків люблять змінювати місце відпочинку протягом дня, тому вам може знадобитися кілька лежанок. Пам’ятайте, що лежанка — це не лише місце для сну, а й для усамітнення. Тому важливо поважати особистий простір і не турбувати акіту-іну, коли він перебуває в своєму гніздечку.

Догляд за шерстю та гігієна

Шерсть акіти вимагає регулярного догляду, адже вона має подвійний тип, який виконує захисну функцію та забезпечує комфорт у різних погодних умовах. Щоб запобігти утворенню ковтунів і підтримувати охайний вигляд, важливо регулярно розчісувати улюбленця. Для цього необхідно використовувати спеціальну щітку. Розчісувати акіту слід кілька разів на тиждень, а в період активної линьки — щодня. Особливу увагу варто приділяти ділянкам на грудях, за вухами та під хвостом, адже в цих місцях ковтуни утворюються найчастіше. Розчісування не лише допомагає позбутися зайвої шерсті, а й підтримує її у гарному стані, покращуючи здоров’я шкіри та шерсті.

Активна линька в акіта-іну відбувається двічі на рік, а в інший час спостерігається помірна зміна шерсті. Щоб підтримувати охайність і мінімізувати кількість шерсті в оселі, слід регулярно вичісувати собаку спеціальними інструментами, такими як граблі з довгими зубцями допоможуть розплутати та зібрати підшерстя з глибини, а за допомогою металевої пуходерки можна зібрати основне підшерстя. Також гумова щітка стане в нагоді, вона допоможе прибрати відмерлу остьову шерсть та стимулює кровообіг.
Важливо забезпечити улюбленця достатньою кількість поживних речовин. Наприклад, добавками з біотином або лососевою олією, котра містить корисні Омега-3 та Омега-6 жирні кислоти. Такі добавки позитивно впливають на якість шерсті та шкіри, і їх можна давати одночасно.  

Щодо миття акіта-іну, то вони не потребують частого очищення, однак якщо це необхідно, варто обирати лише спеціалізовані шампуні для собак з відповідним pH. Частота миття залежить від потреби, однак чим частіше ви миєте собаку, тим м’якший за складом шампунь необхідно обирати. Також варто додатково використовувати кондиціонер, адже він відновлює захисний шар шкіри після використання мийного засобу та допомагає шерсті залишатися чистою довше. Після миття важливо ретельно висушити шерсть, щоб уникнути появи неприємного запаху або грибків.

Харчування

Раціон акіта-іну відіграє ключову роль у підтриманні гарного самопочуття, довголіття та краси. Оскільки порода собак акіта-іну є великою, важливо підібрати раціон, який містить необхідну кількість поживних речовин. У складі повинні бути м’ясо або риба, овочі, яйця, омега-3 та омега-6, суперфуди, такі як насіння чіа, кіноа та ягоди. Не можна годувати акіту їжею зі столу та незбалансованим раціоном. Категорично заборонено давати жирне м’ясо, ковбаси та копчені продукти, солодощі, продукти з цукром, шоколад, виноград та родзинки. Якщо хочете побалувати хвостика смачненьким, набагато безпечніше та корисніше буде дати спеціалізовані ласощі.

Режим годування дорослої акіта-іну залежить від рівня активності та індивідуальних потреб. Оптимально годувати двічі на день з однаковими проміжками часу. Це допомагає підтримувати стабільний рівень енергії протягом усього дня та забезпечує правильну роботу травної системи. Раціон повинен бути для великих порід, містити високий вміст високоякісних білків та забезпечувати належний рівень енергії. Раціони для великих порід містять хондропротектори, які піклуються про суглоби, підтримуючи їх роботу та здоров'я. Варто віддавати перевагу кормам преміум, суперпреміум класу та категорії холістик. Саме вони містять всі важливі компоненти, які забезпечують міцне здоров’я улюбленців. Ідеальним вибором стануть наступні корми.

Якщо ви хочете самостійно готувати їжу своєму хвостику, то необхідно звертатися до ветеринарного дієтолога, адже саме він зможе розробити збалансований та корисний раціон. Самостійно це зробити неможливо, оскільки це вимагає ветеринарних знань. Якщо раціон акіта-іну не буде збалансованим, це може призвести до порушень роботи організму та хвороб. Правильне харчування допоможе улюбленцю залишатися активним, здоровим та щасливим.

Фізична активність та дресирування

Акіта-іну потребує щоденних прогулянок, їх тривалість залежить від віку та індивідуальних особливостей, однак загалом це 1,5–2 години на добу, два-три рази на день. Вихід на вулицю — це не тільки про гігієнічні потреби, а й важливий час для фізичної та ментальної активності. Під час прогулянки песики мають можливість досліджувати навколишнє середовище, що є життєвою потребою для них. Прогулянка має бути наповнена як активними іграми і навчанням, так і спокійною прогулянкою, коли хвостик може вільно нюхати мітки та все, що його цікавить під час маршруту. Адже між активностями у песиків завжди повинен бути час на відпочинок і задоволення своїх потреб. Як ми згадували раніше, акіта-іну має незалежний характер, що дуже впливає на взаємодію з ними та виховання. Опікунам варто пам’ятати, що виховання повинно бути м’яким, послідовним і з акцентом на позитивне підкріплення. Акіта-іну не терпить тиску або грубих методів навчання.
Дресирування є невід’ємною частиною життя з акітою, адже воно допомагає навчити собаку командам, які сприятимуть безпечному життю в соціумі або стануть гарною розвагою та корисним ментальним навантаженням. Найважливішими є ті команди, які допоможуть уникнути неприємностей на вулиці, такі як “до мене”, “поруч”, “не можна”. Однак важливо розуміти, що команди — це лише прохання виконати певну дію, і вони не вчать песика, як діяти в тій чи іншій ситуації. Тому, крім команд, необхідно навчати акіта-іну ходити на повідку, спокійно реагувати на різні подразники, не підбирати їжу на вулиці та багато іншого. Адже набагато ефективніше навчати правильній поведінці, ніж завжди використовувати забороняючі команди для припинення дій. Навчання акіта-іну — це тривалий процес, треба бути терплячими та послідовними. Завдяки цьому ви зможете побудувати щасливе та комфортне життя з улюбленцем.

Здоров'я та профілактика

Акіта-іну мають міцне здоров’я, однак, як і у всіх порід, у них є перелік спадкових захворювань:

• Хондродисплазія та хондродистрофія з ризиком дегенерації міжхребцевих дисків: викликає сильний біль, кульгавість, може призвести до повного паралічу.
• Гіперурикозурія — характеризується накопиченням солей сечової кислоти і утворенням каменів.
• Прогресуюча атрофія сітківки: призводить до втрати зору.
• Дегенеративна мієлопатія: важке прогресуюче нейродегенеративне захворювання, що призводить до паралічу задніх кінцівок.

Для запобігання народженню цуценят з переліченими хворобами необхідно робити генетичні тести майбутнім батькам перед злучкою. На жаль, наявність генетичних тестів не гарантує абсолютного здоров’я собаки, адже є багато інших хвороб. Тому важливо регулярно відвідувати ветеринарів для щеплень, які захистять акіта-іну від інфекційних захворювань, таких як чума, лептоспіроз, сказ. Також необхідно не менше одного разу на рік проходити профілактичні обстеження: ЕХО серця, УЗД черевної порожнини, аналізи крові. Це допоможе слідкувати за станом здоров’я та вчасно зреагувати на зміни. Крім цього, не варто забувати про регулярні обробки від паразитів, які захистять улюбленця від появи захворювань.

Догляд за цуценятами

Вибір цуценя — це дуже важливий етап, від якого залежить не тільки поведінка, а й здоров’я улюбленця. Не варто купувати цуценя без документів, адже вони потрібні не тільки для того, щоб брати участь у виставках та займатися розведенням. Більш того, наявність документів не гарантує участь у виставці, адже не всі цуценята належать до "шоу класу". Документи підтверджують, що ви дійсно купуєте цуценя акіта-іну, адже його батьки пройшли контроль. Це допомагає зменшити ризики появи певних хвороб. Які ж документи повинні бути? Це метрика цуценя та генетичні тести, а також ветеринарний паспорт з вже наявними щепленнями.

Окрім наявності документів, необхідно дізнатися, в яких умовах проживають батьки та цуценята, а також про ставлення до них у родині. Також можна поцікавитися особливостями поведінки батьків і тим, як проходить вагітність у мами. Адже навіть цей період вже впливає на формування не тільки здоров’я, а й поведінки цуценят. Під час вагітності акіта-іну потребує більшої кількості поживних речовин, в цьому можуть допомогти спеціалізовані корми, які мають високу поживну цінність. Також майбутня мама потребує оглядів у ветеринара, який буде слідкувати за перебігом вагітності. Її життя повинно бути без стресів та проходити в спокійному середовищі.

Після народження цуценята дуже потребують мами, яка забезпечує їх теплом та харчуванням, дає відчуття безпеки. В цей період вже закладаються стосунки з іншими собаками. З 4-го тижня починається прикорм, і до 8-го цуценят повністю переводять на самостійне харчування. Хоча багато заводчиків починають віддавати цуценят у цьому віці, оптимальним для нової домівки є 12 тижнів. Адже це допомагає в соціалізації та зниженні ризику поведінкових проблем. В своїй родині вони вчаться, як взаємодіяти з іншими собаками, розуміти межі допустимої гри і стримувати укус. Цуценята, яких забирають раніше, набагато сильніше кусають своїх петбатьків під час гри. Також у них частіше проявляються страхи або невпевненість у спілкуванні з іншими собаками. У віці 8-12 тижнів цуценята стають більш самостійними і поступово вчаться залишатися без мами, що знижує стрес при повному відлученні та переїзді до нової домівки.
Коли маленька акіта-іну потрапляє у нову домівку, її соціалізація продовжується. Важливо дотримуватися правила: новий досвід повинен бути не будь-яким, а саме позитивним чи нейтральним, але не негативним. Тоді у малечі формуватиметься гарне сприйняття світу. Важливо не перевантажувати хвостика новими враженнями і знайомити зі всім поступово.
Виховання варто починати одразу після появи цуценя у вашій родині. При цьому важливо пам’ятати, що ви берете тваринку в своє життя, і вам треба показати малюку, як жити в людському світі. Адже спочатку малеча не знає правил і буде поводитись згідно зі своєю природою, а саме досліджувати та пробувати на зуб все, що трапиться на їх шляху. Вони не знають, наскільки цінні для вас кросівки, що вам боляче, коли вони кусають ваші ноги. Тому варто давати їм альтернативу, щоб вони могли задовольняти потребу в гризінні. У цьому допоможуть спеціальні іграшки.

Акіта-іну цуценя таке ж непосидюче, як і малюки інших порід. Тому їх виховання потребує багато терпіння, залученості та мотивації.
Найважливіше — знати, що собаки не розділяють свою поведінку на "правильну" та "неправильну". Вони роблять те, в чому відчувають потребу. Тому мета будь-якого петперента — показувати цуценяті, як себе поводити та що саме від нього очікують. Саме це допоможе уникнути розчарування та одразу формувати бажану поведінку. Найкраще звернутися до спеціаліста з поведінки собак ще до появи малюка в домі, щоб правильно підготуватися та мінімізувати помилки у вихованні. Однак, якщо ви цього не зробили завчасно, не хвилюйтеся. Ніколи не буває пізно, і якщо ви помічаєте, що не розумієте собачі дії та не знаєте, що робити, варто звернутися за допомогою та покращити сумісне життя з пухнатиком.

Плюси та мінуси породи

Акіта-іну —  чудові компаньйони з високим інтелектом. Вони спокійні за темпераментом та підходять для утримання в квартирі за умови достатньої фізичної активності. Вони самодостатні, що робить життя комфортним для людей, котрі цінують особистий простір.
Водночас їхня незалежність може ускладнювати дресирування, а сильний мисливський інстинкт вимагає пильності під час прогулянок. Через густу шерсть акіти потребують ретельного догляду, особливо під час линьки.
Собака акіта-іну — чудовий вибір для тих, хто шукає розумного та шляхетного друга. Якщо ви готові забезпечити акіті комфорт, любов та повагу до особистого простору, то вона стане вашим незамінним компаньйоном на довгі роки.

Хочеш дізнатися більше?

Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:

• - Як підібрати ідеальний подарунок для песика на день народження?
• - Корисні ласощі для собак
• - Повноцінний догляд за собаками та котами: стрижки, чищення вух та очей, купання
• - Як боротися з неприємним запахом з пащі собак

Василенко Анастасія Володимирівна

Сторінка автора

 

Наші соціальні мережі